У Андруховича в вірші "Пісні мандрівного спудея" наявні характерні ознаки постмодернізму:
1. Чіткий образ оповідача:
"Агов, мої маленькі чортенята! / З-під свити я вас випущу на світ"; "Я — ваш отець, тож будьте мені вірні!"; "І постарайтесь, я вас дуже ".
2. Іронічність та пародійність:
Я — ваш отець, тож будьте мені вірні! / (які невірні рими в "голові!)"; "Ті рими — вчителям наперекір / (у вчителів, здається, перекір)!"
3. Алюзія (натяк) на історію у самій назві:
"Пісні мандрівного спудея"
Спудеï — це студенти академiй у давнину. Часто на канiкулах вони мандрували мiстами й селами, спiвали пiсень, розказували вiршi (якi часто самi й складали), щоб прогодувати себе, а також показати свою поетичну вправнiсть.
Оссия. При упоминании этого слова перед моими глазами встает все самое важное, самое красивое, самое дорогое сердцу: прекрасная природа, самобытные города - жемчужины и, конечно, люди - наша гордость, люди, чьи дела и подвиги прославили Россию, вознесли ее ближе к небу, ближе к Богу, ближе ко всему самому замечательному и светлому. Россия – прекрасная страна, которой можно говорить не умолкая. «Россия. Родина. Моя страна», - так может сказать каждый патриот. Самое святое, что есть у человека- Родина и семья. Если мы взглянем на карту мира, то увидим множество разнообразных стран и государств. Но ни одна страна мира не сравнится с Россией. Россия – могучая держава. Россия! Озера синие, поля бескрайние, леса густые, реки быстрые. Уголок России, отчий дом. Русский человек очарован её красотой. Древний автор в XIII веке так взволнованно описывал красоту родной земли: «О, светло светлая и красно украшенная земля русская! Многими красотами дивишь ты: озерами многими, реками и источниками, горами крутыми, холмами высокими, дубравами частыми, полями дивными…». Эту красоту самозабвенно любили и воспевали русские писатели и поэты. Я горжусь тобой, моя Россия! Ни одна другая страна не может похвастаться таким огромным культурным пластом! Пушкин, Бунин, Васнецов, Поляков, Чехов, Гагарин, Никулин, Суворов…Не хватает бумаги, чтобы перечислить всех великих поэтов, писателей, художников, князей- людей, которыми невозможно не гордиться, которым хочется соответствовать.
Знайшла 4 характерні ознаки постмодернізму
Объяснение:
У Андруховича в вірші "Пісні мандрівного спудея" наявні характерні ознаки постмодернізму:
1. Чіткий образ оповідача:
"Агов, мої маленькі чортенята! / З-під свити я вас випущу на світ"; "Я — ваш отець, тож будьте мені вірні!"; "І постарайтесь, я вас дуже ".
2. Іронічність та пародійність:
Я — ваш отець, тож будьте мені вірні! / (які невірні рими в "голові!)"; "Ті рими — вчителям наперекір / (у вчителів, здається, перекір)!"
3. Алюзія (натяк) на історію у самій назві:
"Пісні мандрівного спудея"
Спудеï — це студенти академiй у давнину. Часто на канiкулах вони мандрували мiстами й селами, спiвали пiсень, розказували вiршi (якi часто самi й складали), щоб прогодувати себе, а також показати свою поетичну вправнiсть.
4. Використання підкреслено ігрового стилю:
"Агов, мої маленькі чортенята!"