Бедные, самые обычные люди всегда страдали из-за своего простого и бедного положения в обществе. Как ни странно, но именно бедность всегда наказуема. Все любят и уважают обеспеченных людей, редко кто обратит внимание на бедняка.
Этот маленький мальчик – школьник, который учится в гимназии. Он – самый обычный, и веселый паренек, у которого, как кажется, нет никаких проблем. Он со всеми детьми общается и приятельствует. Нет абсолютно никаких проблем. Но, как оказывается в дальнейшем – все не так просто, как на виду. Его исключают из школы. Причина этого – плохое, даже хулиганское поведение мальчики. Якобы он подговорил мальчика – своего одноклассника, совершить преступление – закопать дневник с плохими оценками.
Мальчик очень огорчен, ведь он не чувствует за собой никакой вины, так как он ничего такого не делал. Он никого не подговаривал делать такие плохие дела, и тем более, своего одноклассника. Начальство не решает его выслушивать, и попросту выгоняют его. Бывший ученик шатается по улицам, не зная, что теперь делать. Но, как говорят, мечта – это сильное чувство, которое просто быстро улетучится не может. Именно потому он решает во чтобы то ему это ни стало – он будет там учиться, и закончит последние годы гимназии. Когда есть цель, человек будет ей следовать до конца. Целеустремленный человек – в какой-то степени опасен, ведь он все сделает, лишь бы достигнуть своих целей. У мальчика все получается, вскоре он, заработав денег, кончает гимназию.
Шекспірівський Гамлет належить до так званих «вічних» образів, як відділяються від твору, що їх породив, та починають жити своїм життям у творах інших часів і народів.
Спадкоємець датської корони Гамлет вирушає на навчання до Віттенберзького університету й там перебуває в непідходящому оточенні, до того ж його найближчим другом стає нетитулована особа. Принц дуже любить мистецтво, театр, сам пише вірші. Дізнавшись про смерть батька, молодик приїхав додому до Ельсинора, де він побачив, що й матері в нього, здається, більше немає… Підозріла смерть короля, батька Гамлета, ганебне раптове заміжжя овдовілої королеви Гертруди… Язик не повертається назвати її матір’ю! Зустріч із привидом знімає заволоку таємниці з королівської смерти, тож винуватець названий. Молодик вирішує передусім перевірити, чи не був привид просто галюцінацією. Із цієї миті й починається народження «вічного образу»: перевірка приводить принця до страшних відкриттів, що дорогі йому люди зрадили його (мати, кохана Офелія, Полоній, Лаерт, також Розенкранц і Гільденстерн, з якими він навчався в університеті).
Гамлет цілком може ухвалити миттєве рішення та виконати його. Так помирає Полоній; вирішується доля Розенкранца та Гілденстерна; рвуться всі зв’язки з Офелією, шкода, що вона виявилася такою слабкодухою.
Коли Гамлет бачить дядька, його рука тягнеться до шпаги, але хіба «мишоловка» влаштовувалася тільки для Клавдія? Найгірше те, що, крім Гораціо, принцеві нема на кого покластися; бо датчани не зрозуміють його, хоч і люблять; їм ближчий Лаерт, якого вони супроводжують до замку. Тому вбити Клавдія – означає стати таким самим, як він, а для молодика немає нічого ганебнішого за це. Він пустить у хід рапіру після того, як мати вип’є отруту, після зізнань Лаерта, перед своєю неминучою смертю. Його понесуть, як воїна, чотири капітани, а Фортінбрас знає сенс у хоробрости та боягузтві.
Цей образ настільки суперечливий і незвичайний, що люди, розмовляючи про Гамлета, будуть говорити самі про себе. Вічно.