В годы войны Ахматова не хотела уезжать из Ленинграда и, будучи эвакуированной и живя затем в Ташкенте, она не переставала думать и писать о покинутом городе. В ее стихах и материнские слезы и сострадание:
Сейчас же, в связи с этим вопросом в широком его понимании, я хочу напомнить лишь об одном редчайшем феномене ее творчества - о ее поэтических откликах на вторую мировую войну. Они хорошо известны и получили заслуженное признание. Но я, не боясь общих мест, хочу сказать, что в этих стихах : - один из высочайших духовно-поэтических взлетов поздней лирики Ахматовой за все время ее существования. Без таких стихотворений, как "Мужество", "Постучись кулачком - я открою... ", "Победителям", и примыкающих к ним поэзия Ахматовой выглядела бы не совсем такой, какой мы ее знаем. Читая некоторые из этих стихотворений, забываешь о наших литературоведческих реалиях - о стиле, лексике, фонике, поэтическом синтаксисе. Таково стихотворение о мальчике, соседе Ахматовой по ленинградской квартире, погибшем в блокаду:
Постучись кулачком - я открою.
Я тебе открывала всегда.
Я теперь за высокой горою,
За пустыней, за ветром и зноем,
Но тебя не предам никогда.. .
Твоего я не слышала стона,
Хлеба ты у меня не просил.
Принеси же мне ветку клена
Или просто травинок зеленых,
Как ты весной приносил.
Принеси же мне горсточку чистой,
Нашей невской студеной воды,
И с головки твоей золотистой
Я кровавые смою следы.
1942, Ташкент
Пронзительны по своей трагической силе стихи, которые А. Ахматова посвятила соседу по квартире в Фонтанном Доме Вале Смирнову. Мальчик умер от голода во время блокады. В произведениях "Постучи кулачком - я открою… " (1942) и "Памяти Вали" (1943) героиня творит обряд поминовения: помнить - значит не предавать от смерти. Строка пятая стихотворения "Постучи… " первоначально читалась: "И домой не вернусь никогда". Пытаясь избежать ужасного и дать место трагическому оптимизму, А. Ахматова заменила ее строкой "Но тебя не предам никогда… ". Во второй части начинает звучать надежда на новую весну, возрождение жизни, появляется мотив искупления, очищения мира от греха (омовение водой) , "кровавые следы" на голове у ребенка - раны войны и уколы тернового венца мученика.
Объяснение:
Лотос нагадує про те, що в якому б середовищі не народилася людина й де б не перебувала, вона здатна досягти високого та світлого ідеалу.а коли виходить на поверхню озера, перетворюється на чудову квітку. Тому ще одне символічне значення лотоса — це перемога краси й чистоти над брудом життя.
Павутина (з позицій буддизму) – символ нитки Долі, якою Великий Ткач (павук) прив’язує людей до павутини життя (минуле – теперішнє – майбутнє); символ скороминущості життя і плинності часу; спіраль, що уособлює собою творіння і розвиток; символ праведного життя, шлях до іння душі
Усі живі істоти, згідно давньоіндійським релігіям, перебувають у постійному круговороті народження і смерті –колесі сансари, що є символом давньоіндійського розуміння часу
На відміну від віртуальностіминулої доби, яка гармонійно доповнювала наявну реальність засобами мистецтва та літератури, сьогоднішній віртуальний світ, побудований на базі високих технологій, руйнує зв’язки людини з дійсністю.
«Все тече подібно до води, ніщо не зупиняється ні вдень, ні вночі», - писав Конфуцій
Як людина має реагувати на цю плинність?
За своєю сутністю час є незворотною течією, всередині котрої перебігають усі процеси людського буття.