Ця поезія навчає нас бути людяними, адже людина набагато сильніша, ніж беззахисні пташки, і використовувати цю силу необхідно лише з позитивними намірами по відношенню до природи і всього живого.
Спочатку ліричний герой переконує уявного співрозмовника в необхідності захищати беззахисних пташенят, «спокій їх оберігати». Це треба робити обережно, щоб не сполохати їх. Інтонація різко змінюється, коли співрозмовник сумнівається, знаходить причини, аби відмовитися. З’являються питально-окличні речення, які засвідчують обурення ліричного героя.
Поет підказує, наскільки важливо для кожного з нас не чекати й ігати, а діяти. Не обмежуватися співчуттям, не виправдовувати бездіяльність слабкістю та невмінням, а лише вірити в силу добра.
