Відповідь:
Пояснення:
Дивний сон снився Захарові Беркутові. Здавалось йому, немов нині їх дорічне свято «Сторожа», і вся громада
зібрана довкола каменя при вході тухольської тіснини: дівчата з вінками, молодці з музикою, всі в празничних чистих строях. Оце він, найстарший віком у громаді, перший наближається до святого каменя і починає молитися до нього. Якісь таємничі, тривожні, болючі чуття опановують його серце під час молитви; щось щемить у нього в глибині душі — і сам він не знає, що такого. Він молиться гаряче, по двох-трьох словах звичайної молитви він відступає від стародавніх, звичаєм усталених зворотів; якась нова, гарячіша, пориваюча молитва плине з його уст; уся громада, потрясена нею, паде ниць на землю, і сам він робить те саме. Але слова не перестають темно робиться кругом, чорні хмари покривають небо, громи починають бити, блискавиці палахкотять і облітають увесь небозвід осліпляючим огнем, земля здригається — і разом, звільна перехиляючись, святий камінь рушається з місця і з страшенним лускотом валиться на нього.
Відповідь:
Благородство визначається на межі підкірки свідомості. Як і погляд, і постава тощо. Взагалі, скороминущого погляду часто достатньо, щоб визначити людину. Відчути хвилю впевненості і чистоти. Ось пишу і думаю – благородний. Відразу переді мною людина з гордою поставою, аристократичною посадкою голови. Гострий розумний погляд, хвиля впевненості в будь-якому слові і будь-якій дії. Тобто одно благородна людина – це людина, впевнена у собі і любляча своє оточення, людина, яка як би віддає себе йому; це та людина, яка не зрадить, до пояснить, людина, яка для інших віддає більше, ніж отримує сама.
Благородство – готовність жертвувати собою, здатність ставити щось вище особистих бажань. Благородна людина – це шляхетна людина з якимось внутрішнім стрижнем, очі якої випромінюють впевненість. Але зовнішнє благородство вигляду – лише наслідок внутрішнього .
Благородство – це зовсім не одяг і не постава. Людину визначають її вчинки. Слова – це вітер. Одяг – зовнішня оболонка. Тільки вчинки розкривають справжню сутність людини, визначаючи тим самим ступінь шляхетності, так само як і інтелігентності. Благородна людина має бути в першу чергу поблажливою, поблажливою до слабостей і пороків інших. Благородство – це уміння прощати, хоча це зовсім не означає, що не потрібно вміти постояти за себе.
Яке б не було походження і положення, не принизити цим іншого – ось справжнє благородство. Повага до людей і інтелігентність – окремий випадок благородства. Жертовність, щедрість, причому не тільки душевна – теж приманне благородній людині. Благородство – це коли ти віддаєш людям все, що можеш і одночасно прощаєш цих людей за те, що вони не відповідають на це взаємністю! Загалом, благородство – це вчинки і справи, справи і вчинки. І при цьому відсутність тикання себе в груди і захвату своїм благородством.
Пояснення:
сделай по плану
1)СУЩЕСТВИТЕЛЬНОЕ
2)ДВА ПРИЛАГАТЕЛЬНЫХ
3)ТРИ ГЛАГОЛА
4)ПРОСТОЕ ПРЕДЛОЖЕНИЕ, СОСТОЯЩЕЕ ИЗ ЧЕТЫРЕХ СЛОВ
5)СУЩЕСТВИТЕЛЬНОЕ-СИНОНИМ К 1)