Протиборство добра й зла триває споконвіку. Воно триватиме, мабуть, вічно. Це дві протилежні сили, які щільно взаємодіють між собою. Кожна прагне переважати над іншою, ширитися та заволодівати більшою кількістю прибічників. Не є важливим, як ми називаємо їх: добро та зло, Бог та Диявол, істина й облуда тощо. Важливо знайти собі місце у межах цієї вічної суперечки.
Для себе треба вирішити, що розуміти під кожним із цих понять. Адже ми не усвідомимо й не відчуємо на собі дію цих двох сил, якщо не побачимо їх наочно. Мені у цій нелегкій справі вибору орієнтирів до у свій час мудрість нашого народу, яку він зберіг для нас в усній народній творчості. Збірочка українських народних казок, які мені колись подарувала мама, справила на мене незабутнє враження. Про мудрість та повчальність бабусиних приказок годі й казати. Народні казки ховають у простих формах споконвічні істини. Розгледівши їх, ти формуєш у собі стійкі принципи та моральні якості. Казка про паляницю навчила мене відрізняти щедрість від жадності. Мудра дівчина з однойменної казки показала, як кмітливість та чесність може переважити хитрість. Казка про правду і кривду наочно показує руйнівну силу зла. В той час, як протилежна йому сила – добро – сприяє розбудові, життю, радості.
Одне прислів’я каже не гнатися за двома зайцями, бо жодного не впіймаєш. Тобто вчить нас скромності – гідній доброї людини якості. Інше дає настанову відрізняти зерно від полови, тобто бачити фальш, обман.
Тож давайте усвідомимо, що є добром, а що злом спершу для самих себе. Тоді ми чинитимемо по правді й справедливості. Стаючи на сторону добра, ми допомагаємо йому перемогти у цій одвічній боротьбі.
Поэзия и природа тесно переплетены друг с другом.Природа-одна из главных тем поэтов,современного и классического жанра. Автору приятно писать произведения о природе,она непреклонная,обездвижена,девственна. У природы,нет характера,который может меняться от секунды к секунде,а если и есть,то это называется погода. А если рассматривать,пересечение в произведениях ,именно,человека как персонажа зачастую,сравнивают с состоянием природы на данный момент,то есть связывают душу и происходящее "за окном". Примеров много: грусть героя- сравнивают с дождем или осенью,в тот же время,как задумчивость- с туманом или водной дымкой, когда " на душе " спокойно со снегопадом, соответственно счастье и радость это солнце и яркие краски лета. Природа и человек,как единое целое,как душой так и телом,именно эту мысль,чаще всего описывают авторы произведений.
У каждого человека есть место, где он чувствует себя в безопасности. Для меня такое место – мой дом, теплый и уютный, с детства оберегающий мой покой. Когда мне становится грустно, я прихожу сюда и смотрю любимые фильмы, когда весело – приглашаю друзей. В стенах дома собираются по праздникам родственники, а летом в гости приезжает моя любимая бабушка. Она делает мне блинчики с вареньем, и дом наполняется вкусным запахом, который я помню и люблю с тех пор, как мне исполнилось пять лет.Мой дом очень красивый и в нем царит особенная, душевная атмосфера. Стены украшены моими детскими фотографиями и фотографиями родителей, на подоконниках стоят цветы, которые я поливаю, вкладывая и свою частичку тепла в общий уют. Наверное, поэтому мне так дорог мой дом, который я очень люблю всем сердцем. Это мой собственный маленький уголок, в котором можно спрятаться от всего мира. Моя крохотная планета, где я радуюсь миру, подглядывая за ним через книгу. Иногда я представляю себе, как книжные персонажи оживают и беседуют со мной, иногда засыпаю над любимым приключенческим романом, или задумчиво перелистываю страницы, думая о своем будущем и о школьных друзьях.Мне всегда хочется возвращаться домой: днем после уроков или вечером после прогулки. Если на улице холодно, то дом согревает меня своими стенами, а когда жарко – я нахожу в нем долгожданную прохладу. Мой дом ласково колышет меня перед сном. Я закрываю глаза и представляю себя капитаном большого корабля, который несет меня по волнам навстречу приключениям. Так было всегда, и даже сейчас, когда я начинаю взрослеть, я все ещё чувствую ветер странствий и шепот океанского бриза. Поэтому мне всегда хочется вернуться под теплый кров, где можно спрятаться от дождя и от снега, смотреть, как снежинки медленно тают на оконном стекле и пить горячий чай.
Для себе треба вирішити, що розуміти під кожним із цих понять. Адже ми не усвідомимо й не відчуємо на собі дію цих двох сил, якщо не побачимо їх наочно. Мені у цій нелегкій справі вибору орієнтирів до у свій час мудрість нашого народу, яку він зберіг для нас в усній народній творчості. Збірочка українських народних казок, які мені колись подарувала мама, справила на мене незабутнє враження. Про мудрість та повчальність бабусиних приказок годі й казати. Народні казки ховають у простих формах споконвічні істини. Розгледівши їх, ти формуєш у собі стійкі принципи та моральні якості. Казка про паляницю навчила мене відрізняти щедрість від жадності. Мудра дівчина з однойменної казки показала, як кмітливість та чесність може переважити хитрість. Казка про правду і кривду наочно показує руйнівну силу зла. В той час, як протилежна йому сила – добро – сприяє розбудові, життю, радості.
Одне прислів’я каже не гнатися за двома зайцями, бо жодного не впіймаєш. Тобто вчить нас скромності – гідній доброї людини якості. Інше дає настанову відрізняти зерно від полови, тобто бачити фальш, обман.
Тож давайте усвідомимо, що є добром, а що злом спершу для самих себе. Тоді ми чинитимемо по правді й справедливості. Стаючи на сторону добра, ми допомагаємо йому перемогти у цій одвічній боротьбі.