Это из инета Аким ЛОХ
Доказано
Княгиня презрительно говорит о "продажном обществе",клевете и моральных нормах,где торжествует "нахальная дрянь":
Там люди заживо гниют –
Ходячие гробы … Что там найду я? Ханжество,
Поруганную честь, Нахальной дряни торжество!
Её подвиг в её преданности мужу и как супругу,и как человеку.Она добровольно обрекала себя на нечеловеческие условия существования.Своим примером она доказала силу русских женщин,величие их духа и стальную волю.За княгиней последовали и другие жёны и невесты декабристов.Их не остановило потеря всех титулов,званий,материальных благ.
Николай Некрасов воспел подвиг княгини Трубецкой и других жён декабристов в поэме "Русские женщины",пафос слов прост.Екатерину отговаривал сам генерал-губернатор ,но осталась непреклонна в своём решение следовать за мужем:
"Нет,в этот вырубленный лес
Меня не запомнят,
Где были дубы до небес,
А нынче пни торчат!"
Губернатор уговаривает Трубецкую не ехать в Сибирь,предлагает княгине вернуться в общество,к обычной жизни,забыть что случилось и жить дальше.Но Княгиня не может вернуться в такое общество-лес,её не заманят никакие лестные предложения,так как были вырублены могучие дубы-декабристы,а жить среди пней-напоминании о них,княгиня считает невозможным.Трубецкая сравнивает декабристов с дубами,которые срубили в расцвете жизни и сил-отправили на каторгу или казнили.Общество потеряло лучших представителей,борцов за свободу против самодержавия,лес опустел,остались пни. Духовная красота ,сила воли,самопожертвование Трубецкой оставили в истории глубокий след.Подвиг княгини -это пример мужества,самоотверженности русской женщины.Хрупкие берёзы не согнулись от ветра власти,не сломались от урагана самодержавия,они выстояли и своей преданностью дубравы ,которое поредели от бурь.
Объяснение:
Правильное питание.
В последнее время у человечества появилась возможность правильно питаться, а главное люди поняли, правильное питание это очень важно для здоровья и вообще всего организма. Кроме этого у человек при грамотном питании выглядит более молодым, привлекательным, имеет нормальный вес, прекрасное самочувствие и более высокую самооценку.
Главный принцип правильного питания это чтобы пища была разнообразной, имеющая как можно меньше химии и примесей и конечно вкусной. Приём пищи должен быть 5-6 раз в день, но обязательно надо есть понемногу, ни в коем случае не переедать. Можно воспользоваться различными приложениями в телефоне для подсчёта калорий, особенно если остро стоит вопрос о лишнем весе. Также советуют, чтобы пища была не сильно горячей, но и не холодной.
Самые полезные продукты это: овощи, фрукты, ягоды, орехи, мёд, орехи, рыба. Самые вредные: чипсы, конфеты, сладкие газированные напитки, майонез, колбаса, соль. Это не говорит о том, что от них надо полностью отказаться, но употреблять в пищу их надо не часто и в минимальных количествах.
Крайне важно совмещать правильное питание с занятием спортом или просто активным образом жизни.
19 жовтня 1811 був відкритий Царськосельський ліцей. Ліцеїсти першого випуску, до якого належав і Пушкін, через все життя пронесли особливий «ліцейський дух» – дух поваги до особистості, її гідності, дух честі і товариства, дружби і братерства. Саме в Ліцеї поет знайшов справжніх друзів. Крім того, Ліцей став для нього справжнім домом, і там же відбулося його посвячення в поети. У зв’язку з усім цим день відкриття Ліцею Пушкін незмінно відзначав віршами, зверненими до друзів юності (Пущину, Дельвигу, Кюхельбекеру). Закінчивши ліцей, випускники вирішили щорічно збиратися 19 жовтня. У ті роки, коли Пушкін був на засланні і не міг в день річниці бути разом з товаришами, він не раз надсилав присутнім своє вітання. Одне з таких дружніх послань і являє собою «19 жовтня». Жанр – дружнє послання. Сюжет. Вірш відкривається описом осіннього пейзажу і відразу ж виникає тема самотності. Поет з тугою згадує про своїх товаришів, які в цей день «бенкетують» «на берегах Неви», розмірковує про те, «ще кого не дорахувалися» його ліцейські друзі. У його спогадах друзі, яких він знайшов в Царськосільському ліцеї, постають як єдино надійні і вірні, а сам Ліцей – як «вітчизна», рідний дім: Міцний навік, о друзі, наш союз! Він, як душа, одвічний, неподільний; Незрушний він, прекрасний і свавільний, У затишку родився дружніх муз, І нас куди б не кидала година, І щастя теж куди б не привело, Незмінні ми: весь світ для нас чужина. Вітчизна нам — лиш Царськеє Село! Потім поет згадує про тих, хто не залишив опального поета і на засланні. Так, він пише про відвідини його в Михайлівському Пущино: … Поета дім опальний, О, Пущин мій, ти перший навістив; Ти звеселив вигнання день печальний, В ліцея день його перетворив. Закінчується вірш сумними роздумами про те, що з кожним днем коло друзів рідшає. Але поет висловлює надію на те, що наступного року він буде відзначати цей день разом з усіма: Промчиться рік, і знову я між вас. І прийде строк надій моїх завітних, Промчиться рік, я буду знову ваш! Центральна тема вірша “19 жовтня” – тема дружби. Тут Пушкін з серцевою теплотою звертається до друзів, згадує дні ліцею. Він говорить про дружбу ліцеїстів, що згуртувала їх у єдину сім’ю. Не випадково в одній із строф поет підкреслює, що істинних друзів він знайшов саме в Ліцеї, «інші» ж «друзі» глибоко розчарували його: Із краю в край грозою гнаний я, Серед тенет недолі грозової, Схвильований я дружбою новою, І голова схиляється моя… З благаннями печальними бентежно, З надією юнацьких світлих літ, Віддавсь другим я друзям безбережно. Та був гіркий небратній їх привіт. Все послання зігріте великою і справжньою ніжністю, глибоким щирим почуттям любові до друзів.