1 б 2б 3в 4а 5а 6в 7б 8а
9 Щоб їм розважитись, веселий гурт матросів Серед нестримних вод розбурханих морів Безпечно ловить птиць, величних альбатросів, Що люблять пролітати слідами кораблів
Альбатрос - величний птах, володар морських просторів, що супроводжував кораблі. А на палубі він мав вигляд безпорадного птаха.
На палубу несуть ясних висот владику. І сумлінно тягне він приборкане крило, Що втратило свою колишню міць велику, Мов серед буйних вод поламане весло
Поступово образ альбатроса переріс у романтичний образ - символ поета і його долі у людському вирі життя.
Поет подібний теж до владаря блакиті, Що серед хмар, мов блискавка в імлі. Але, мов у тюрмі, в юрбі несамовитій Він крила велетня волочить по землі.
Поет не знаходив розуміння серед людей і тому не міг злетіти думкою.
Композиційна єдність твору досягла за до центрального образу альбатроса, що став образом-символом. Тому і протиставлені тут реальний і символічний план вираження: альбатрос і матроси, поет і юрба. З образом альбатроса пов'язане все піднесене, він у центрі уваги, автор захоплювався ним і висловив йому співчуття .
10 - Декаданс (від франц. decadence — занепад, розклад) — узагальнена назва кризового світосприйняття, що виявилося в літературі, мистецтві, культурі. Песимістичні настрої, характерні для другої половини XIX — початку XX ст., були пов’язані з дефіцитом духовності у прагматичному буржуазному суспільстві та передчуттям соціоісторичних катастроф — революцій, масштабних війн, що спіткали людство на початку XX ст.
11 - “Альбатрос” аналіз Рік написання – 1842 Цикл – “Сплін та ідеал” Тема: Показ людини, яка відрізняється від суспільства. Поет – мішень в суспільстві в яке всі хочуть потрапити Ідея: Поет доносить до читача, як суспільство ставитися до людини (особливої) Художні засоби “Альбатрос” Епітет “крилатий велетень”, великі білі крила, розбитого, немічний, прекрасний Символи у вірші “Альбатрос” Альбатрос, тобто сам поет – це світ прекрасного, добра. Моряки – зло, символ людства, яке пливе на своєму судні у безмежжі всесвіту. Море – символізує життя; корабель, човен – людську долю; грім, гроза, блискавка – життєві негаразди. В «Альбатросі» стверджується божественна сила мистецтва, з найбільшою повнотою втілена у постаті поета. Автор оспівує душу, що прагне високого ідеалу, краси. У поета, як у альбатроса, “міць велика”, але його намагаються приборкати. Він не може протистояти суспільству, як птиця натовпу матросів. Натовп не розуміє його. І тут зло перемагає добро. Але прекрасне завжди вище за потворне, навіть коли гине. Мистецтво та особистість вищі за натовп. Очевидно, мрії альбатроса залишаться “сумними думками” поета. Надії немає: серед всіх присутніх не виявилося нікого, хто б зупинив дурні розваги або хоча б засудив їх. Таке суспільство ніколи не буде ідеальним, та й не хоче воно прагнути до цього. Чітко простежується схожість долі птиці і долі поета. Це сильний птах з великими крилами, він може підніматися високо і довго триматися в небі. Альбатроса можна назвати мандрівником, який знаходиться у важких і небезпечних мандрах, адже він літає над розбурханим морем. Читаючи поезію Шарля Бодлера, в багатьох віршах відчувається смуток і якась безвихідь, ці почуття часто супроводжували поета в його житті. Він мріяв про світле і прекрасне, але романтична мрія так і залишилася для нього недосяжною.
Одной из главных тем в творчестве Александра Сергеевича Пушкина является дружба. Он трепетно относился к этому чувству. Данная тема появляется в произведениях в самых ранних стихах.
Пушкин понимал дружбу как прочный братский союз. Он посвящал стихотворения своим лицейским друзьям. Они друг другу пережить трудные ситуации, выпавшие на их долю. Поэт считал, что дружба неразрывно связана с верными чувствами. Друзья его от скуки и безделья. В лицеи Пушкин писал о совместных забавах со своими друзьями. Но с годами он стал серьезнее. Больше всего, меня впечатлило стихотворение «Разлука».
В этом произведении видно то, как Пушкин переходит от своей неопытной лирики к более сильным стихотворениям, которые заставляют задуматься, вспомнить своих друзей. Оно заставляет вспомнить о своих друзьях и уделять им больше времени. После прочтения данного стихотворения, хочется сразу отложить все свои дела и связаться со своими друзьями, поговорить с ними или просто посидеть рядом в тишине.
После окончания лицея, у Пушкина появляются стихотворения о дружбе, которые раскрывают не о счастье и радости, а о грусти и тоске по своим друзьям. Александр Сергеевич Пушкин был сослан в ссылку в село Михайловское. Он очень гордится своими друзьями, ведь они, ценой своей жизни, посещали его, когда тот находился в ссылке. Находясь там, он создал стихотворение «19 октября». Оно передает все эмоции и чувства, которые он пережил вдали от своих друзей. Поэт очень огорчается и расстраивается, потому что в этот день было знаменательное событие – годовщина лицея. Пушкин писал о том, как важны ему друзья.
Поэт был преданным другом. Он уважал и искренне относился к своим товарищам и друзьям. Поэт написал стихотворение «Бог вам, друзья мои». В этом стихотворении он пишет о том, какие чувства испытывает к друзьям, как уважает их и желает им добра. Пушкин обращается к Богу с о том, чтобы тот им во всех их трудностях.
Источник: Сочинение Дружба в лирике Пушкина (в творчестве, поэзии)