Відповідь:
Здавна цінувалося перекладне та поетичне мистецтва.Інколи навіть світові майстри такі як: Гомер,Шекспір та Данте бралися за перекладання творів своїх зарубіжних колег по перу.Вони допомагали звичайним людям відчути силу поетичного слова.Це розвивало творчий інтелект і всеосяжне розуміння моралі з прочитаного.Ну взагалі,то читати як оригінал,так і переклад у Середньовіччі-звичайні люди собі дозволити, звичайно, не могли.
Так от, трагедії для багатих сімей були своєрідним наближенням до власного життя і початком до нових звершень у поетичному світі.
Загалом кожен твір був особливістю.Але перекладено,звичайно, було теж не так скоро.
Зрозуміло,що мотив,сюжет та багато іншого було відмінним(у значенні різним).Наприклад, Шекспір для своїх шедеврів брав уже готові сюжети маловідомих творів перетворюючи їх на легендарні,зокрема й Гамлета.Щодо Гомера,то ходить багато сумнівів щодо того,чи існував він насправді,чи автор Одіссеї і коли він жив(це так зване "Гомерівське питання").Данте відповідно теж відрізнявся з незвичайним твором Божественою комедією.
І нам необхідно цінувати ці дари класиків сучасності.
В поэме «Русские женщины» Некрасов создал образы пленительные и величественные, взятые из истории русского освободительного движения, — образы княгини Е. И. Трубецкой и княгини М. Н. Волконской. Этим женщинам присущи смелость, решительность, самоотверженность.