Клятва» Анна Ахматова
И та, что сегодня прощается с милым, -
Пусть боль свою в силу она переплавит.
Мы детям клянемся, клянемся могилам,
Что нас покориться никто не заставит!
Это стихотворение написано в 1941 году, в первые годы войны. Ахматова обращается к детям, женщинам с призывом. Говорит о том, что несмотря ни на что " покориться никто не заставит! "
Обращаясь к обычной русской женщине, матери, сестре и жене – поэтесса просит ее об одном: «Пусть боль свою в силу она переплавит». Иначе выстоять в этой кровавой и беспощадной войне будет практически невозможно. Тем не менее, Ахматова от лица всех тех, кто остался в тылу, дает обещание, которое дорогого стоит: «Мы детям клянемся, клянёмся могилам, что нас покориться никто не заставит!».
Привіт, Томе! Я твій знайомий, хоча ти мене не знаєш. Декілька разів я перечитував книгу, яку написав про тебе твій батько Марк
Твен. Я хотів би жити у твоєму містечку і стати твоїм другом. Знаю, що товаришів у тебе й так багато. Але я міг би тебе навчити грати у футбол. Можна було б зіграти на дві команди — наші й ваші хлопці. А ще б я взяв тебе у похід. Цього року ми їздили туристським табором до Криму. Це в нашій Україні є такий гарний півострів. Там море, гори, курорти й дуже красиві місця. Командир групи провів нас гірськими маршрутами. Ми побували на горі Ай-Петрі, каталися на канатній дорозі. А ще ми побували в Мармурових печерах на горі Чатир-Даг. Уявляєш? Кожний день розпочинався на свіжому повітрі в палатці біля моря або на якійсь горі. Це страшенно цікаво. І я уявляв, якби ти був разом з нами, то в нас була б найвеселіша група. Наступного літа чекаю тебе в гості. Але можеш приїхати і взимку. У місті на площі буде стояти святкова ялинка, а навколо неї повно розваг. Та й взагалі, нудьгувати нам не доведеться! Чекаю листа від тебе.
Твій друг Максим. До зустрічі.