Для кожної людини настає мить просвітлення душі. У кожного це відбувається по різному, в момент народження дитини, чи під час богослужіння у церкві, але все таки це повинно статись. Це приходить із дорослішанням, коли починаєш розуміти цінності життя. Здається, що за якусь там хвилину нічого змінитись не може, але найбільші зміни нашого життя відбуваються саме так, швидко.На мою думку людська душа дуже складно побудована і не кожному дано правильно нею скористатись.Доказом цього є зміна людей після в'язниці, після смерті близької людини.Є такі події , які змінюють людські душі, там, в цьому геніально Богом створеному пристрої, відбувається просвітлення.Помітити її можуть не всі , найлегше це вдається творчим людям. Прикладом цього є твори сучасного письменника Любка Дереша, а найбільше це виражається у "Культі", у головних героїв відбувається це просвітлення душі, вони усвідомлюють заради чого живуть на цій землі. Тут це стається коли Банзай знаходить своє кохання. Можна сказати момент просвітлення це знаходження сенсу життя.З реального життя можна навести безліч прикладів цієї миті, але мене вразила історія мого знайомого, який довгий час не міг визначитись і йому допоміг майдан.Тепер він бачить сенс свого життя в любові до Батьківщини. На даний момент ця людина знаходиться у прикордонних військах і захищає Україну. Звідси на ться висновок, у кожного ,раніше чи пізніше, настає ця важлива мить і тоді змінюються людські долі, але от коли і як це станеться не знає ніхто, це може бути зовсім неочікувано і несподівано.
Мцыри — герой поэмы м. ю. лермонтова «мцыри» (1839; в рукописи озаглавлена «бэ-ри» , что по-грузински — монах) . импульсом к сочинению поэмы послужила случайная встреча, произошедшая во время путешествия лермонтова по кавказу. в мухете поэт повстречал старого монастырского служку, из разговора с которым узнал, что тот был горцем, еще ребенком плененным генералом ермоловым, попал в монастырь, откуда несколько раз пытался бежать, но неизменно возвращался обратно. м. — это человек, готовящийся стать монахом, послушник, который не по своей воле в монастырских стенах. юноша — прирожденный воин, душа горячая и вольнолюбивая. ему чужда созерцательная жизнь монастыря. он совершает отчаянный побег, как будто из тюрьмы; долго блуждает, едва не погибнув. наконец в лесной чаще встречает могучего барса и красиво сражается с ним. это, разумеется, отголосок грузинского эпоса «витязь в барсовой шкуре» . лермонтов вряд ли знал шота руставели. но устное изложение самого поэтического эпизода великой поэмы вполне могло дойти до него. видимо, это настолько захватило воображение поэта, что в его передаче одинаково прекрасными кажутся и разъяренный барс, и отважный юноша. но гибель одного из них неизбежна. юноша побеждает, но, израненный, он найден и возвращен в обитель. он исповедуется старику-монаху и умирает, своей смертью выражая мечту о свободе, оставшуюся для него неосуществленной.
Хронологічні межі епохи відродження:
а)ХV-XVII