Роман-епопея (роман-епопея або цикл романів, в яких зображуються значні історичні події, що висвітлюють різнобічне життя народу, класову боротьбу суспільства, складне поєднання дійових осіб.)
Задум автора:
Містить 96 завершених творів
(оповідань, повістей, романів та есе.) і 48 незавершених творів
Тема:
Художнє узагальнення життя французького суспільства 1816-1848 рр.
Ідея:
Намагання пояснити закономірності дійсності, формування людини під впливом середовища
Головний мотив:
Дії та вчинки людей, героїв Бальзака підпорядковані прагненню збагачення
Проблематика:
Влада золота, багатства; кохання, вірність і зрада; батьки та діти; моральність та аморальність; чесніть та безчестя; працьовитість та лінь
Композиція:
Має три частини: 1. «Етюди про звичаї» 2. «Філософські етюди» 3. «Аналітичні етюди».
Художня своєрідність:
Принцип циклічності: персонажі переходять з одного твору в інший, одні й ті самі герої живуть і діють у різних творах як головні персонажі або як другорядні
Новаторство:
1. Утверджує реалізм у літературі ХІХ століття.
2. Порушує «антихудожні теми»: збагачення і банкрутство, фінансові авантюри, боротьба навколо заповіту.
Белогорская крепость находилась вдалеке от тогдашних культурных и политических центров, однако и до нее докатилась волна пугачевского бунта. Небольшой гарнизон принял неравный бой. Крепость пала. Емельян Пугачев учиняет свой "императорский" суд, то есть безжалостно расправляется с безоружными людьми. Именно этот момент в повести является ключевым для сравнительной характеристики двух героев "Капитанской дочки" — Гринева и Швабрина. Гринев получил воспитание в семье отставного военного и сам стал офицером. Петруша — мягкий и совестливый юноша, исполненный самых радужных мечтаний. Для него верх человеческого благополучия — служба в гвардии. Однако сама жизнь рассеивает его иллюзии. После карточного проигрыша Зурину Гринев испытывает стыд. Последовавшая вскоре встреча с вожатым показывает, что Петруша — хороший человек. Несмотря на увещевание Савельича, Гринев дарит вожатому заячий тулупчик со своего плеча. Служба в Белогорской крепости оказалась необременительной, Петруша влюбляется в дочь коменданта Машу Миронову. Влюбленность делает Гринева поэтом. Своими стихотворными пробами Петруша делится с Алексеем Швабриным — молодым офицером, сосланным в крепость за участие в дуэли. Оказывается, Шваб-рин тоже был влюблен в Машу, но получил отказ. Швабрин пытается очернить девушку в глазах Гринева, и тот вызывает его на дуэль. Петруша получает от своего бывшего друга легкую рану. Но даже и после этого Швабрин продолжает завидовать Гриневу, ведь Маша и ее родители заботливо ухаживают за раненым юношей. Однако вскоре Швабрин получает возможность отомстить. Пугачев звал всех желающих присоединиться к своему мятежному войску. Швабрин с радостью соглашается: он присягает на верность самозванцу. Гринев же, невзирая на смертельную опасность, не изменяет воинской присяге и осмеливается вступиться за осиротевшую Машу Миронову. Таким образом, соперники в любви и противники на дуэли встают по разные стороны баррикад. Положение Швабрина все-таки менее выгодно: присоединившись к Пугачеву, он тем самым раз и навсегда поставил себя вне закона. Гринев, которого Пугачев помнит по встрече в пути, рассказывает самозванцу правду о своей возлюбленной, надеясь на снисхождение со стороны предводителя. Этот психологический бой Гринев выигрывает себя и Машу. Два офицера российской армии — Петр Гринев и Алексей Швабрин ведут себя совершенно по-разному: первый следует законам офицерской чести и хранит верность воинской присяге, второй с легкостью становится предателем. Гринев и Швабрин — носители двух принципиально различных мировоззрений. Именно такими их изображает автор повести "Капитанская дочка".
Царь Дадон, владения которого периодически подвергаются неожиданным набегам недругов, за обещание исполнить любое желание, получает от мудреца-звездочёта золотого петушка, который затем исправно сообщает о приближении неприятеля. Поскольку старец долго не напоминал о себе и ничего не требовал взамен, Дадон успокоился и уже было забыл о данной клятве. Однако, когда царь собрался жениться, встретив неземной красоты девицу, Шамаханскую царицу, появился мудрец и потребовал ее себе в качестве уплаты. Желание обладать царицей оказалось сильнее царского слова. Как ни пытался откупиться царь от старика, тот был неумолим в своём желании, и Дадон в сердцах убивает его. Переживёт мудреца он не намного — золотой страж превращается из союзника в оружие возмездия.
Автор:
Оноре де Бальзак
Назва:
«Людська комедія»
Жанр:
Роман-епопея (роман-епопея або цикл романів, в яких зображуються значні історичні події, що висвітлюють різнобічне життя народу, класову боротьбу суспільства, складне поєднання дійових осіб.)
Задум автора:
Містить 96 завершених творів
(оповідань, повістей, романів та есе.) і 48 незавершених творів
Тема:
Художнє узагальнення життя французького суспільства 1816-1848 рр.
Ідея:
Намагання пояснити закономірності дійсності, формування людини під впливом середовища
Головний мотив:
Дії та вчинки людей, героїв Бальзака підпорядковані прагненню збагачення
Проблематика:
Влада золота, багатства; кохання, вірність і зрада; батьки та діти; моральність та аморальність; чесніть та безчестя; працьовитість та лінь
Композиція:
Має три частини: 1. «Етюди про звичаї» 2. «Філософські етюди» 3. «Аналітичні етюди».
Художня своєрідність:
Принцип циклічності: персонажі переходять з одного твору в інший, одні й ті самі герої живуть і діють у різних творах як головні персонажі або як другорядні
Новаторство:
1. Утверджує реалізм у літературі ХІХ століття.
2. Порушує «антихудожні теми»: збагачення і банкрутство, фінансові авантюри, боротьба навколо заповіту.
3. Створює новий літературний жанр — роман-епопею