1) Он хотел показать, каков он – мир детства, чем живёт ребёнок, о чем мечтает, что чувствует, каким видит мир и людей вокруг себя.Толстой вложил в повесть "Детство" свои собственные детские впечатления.
2) Толстой призывает осознать неоценимую важность семьи, любви и уважения внутри неё. Напоминает о хрупкости земных уз, которые нужно успеть ценить вовремя и ни в коем случае ими не пренебрегать.
3)Повесть «Детство» считается автобиографической, поскольку Толстой вложил в неё собственные детские впечатления, сумел передать атмосферу родного дома и той среды, в которой он рос. Так же, как и герой повести, Толстой в детстве лишился матери, только случилось с ним это совсем в раннем, полуторогодовалом возрасте. Он не помнил мать, однако вложил в образ maman в повести свои лучшие представления о женщине-матери, её некий священный идеал. Глубокое исследование себя и окружающего мира побудило Толстого написать повесть «Детство», в которой прослеживаются различные этапы становления человека в раннюю пору его жизни, определяющие его путь и судьбу.
ответ:Вы когда-нибудь задумывались над тем, актуально ли произведение "Преступление и наказание" для современного читателя? Нет? Напрасно, а ведь это довольно интересная тема для размышлений.
Одна из главных тем произведения - психологическое давление на человека. Бедный юноша Родион Раскольников убивает старуху и молодую девушку, которая стала случайным свидетелем преступления. После совершения убийства молодого человека мучает совесть, терзают кошмары. Автор постарался создать все условия для того, чтобы после содеянного убийцу начала мучить совесть. И действительно, после убийства мир в глазах Раскольникова стал каким-то серым, мрачным, неуютным. Все говорит о том, что Родион сосредоточился на последствиях своих действий. Юноша не замечал ничего, кроме своих личных переживаний. Мучительные кошмары - это психологический приём автора, который он использовал для того, чтобы показать читателю, какими тяжелыми могут быть дальнейшие муки после совершения подобного деяния.
Таким образом, писатель своими образами постарался предостеречь читателя от подобной участи, делая своё творение ещё более актуальным в наши дни!
Объяснение:
"Вечори на хуторі біля Диканьки" - самий народний, веселий і містичний твір Гоголя.
Одне з провідних місць серед художніх прийомів, використаних в ньому, займає містика. Відомо, що сам письменник захоплювався містикою, вірив в існування нечистої сили, був Дуже забобонним. У "Вечорах" він відобразив ці народні вірування повною мірою.
Отже, "містика « - це»віра в божественне, в таємничий, надприродний світ і в можливість безпосереднього спілкування з ним". У "ночі під Різдво" цей надприродний світ повною мірою стикається зі світом буденним. І це невипадково-напередодні Різдва, за народними повір'ями, підсилюють свою дію і темні сили.
Але нечиста сілв виявляється зовсім не такою сильною, як здавалося спочатку. Її легко перемогти не одному тільки Вакулі, що осідлав риса: «від Сорочинського засідателя жодна відьма на світі не вислизне».
Нечиста сила в цій повісті досить нешкідлива, на відміну від інших повістей «вечорів». Якщо в "Страшної помсти«, наприклад, встають з труни мерці, то в» ночі..." всього-на-всього вареники самі летять в рот Пацюку. Чорт зайнятий, як каже Гоголь, "проказами«: заважає Ковалю працювати (»штовхав невидимо під руку, піднімав з горнила в кузні золу і обсипав нею картину"), краде місяць тільки для того, щоб Чуб не знайшов дорогу до кума, і т. п.
Такий погляд на риса-чорт дурний, бідний, нешкідливий - погляд фольклорний, народний. Недарма пізніше саме в такому тоні буде говорити про витівки бісенят герой "Зачарованого мандрівника": "та ж вони дітлахи…»
Відьма клопоче про вигідного чоловіка, вдаючись при цьому зовсім не до чаклунства, а «до звичайного засобу всіх сорокарічних кумушек».
Нечиста сила позбавлена таємничості тут, вона зближується з людьми «чорт " спереду абсолютно німець, ззаду справжній губернський куховар в мундирі, тому що у нього висів хвіст, такий гострий і довгий, як теперішні мундирні фалди». Він доглядає за відьмою зовсім як людина:»під'їхавши дрібним бісом, підхопив її під руку і пустився нашіптувати на вухо те саме, що звичайно нашіптують всьому жіночому роду".
Відьма настільки не відрізняється від звичайної жінки, що навіть ходить до церкви, і милуючись на неї, причепуритися, козаки думають: "Ех, Добра баба! Чорт-баба!"Роблячи Солосі комплімент, козаки, самі того не знаючи, називають її справжнім ім'ям.
В інших повістях» вечорів " нечиста сила набагато більш загадкова і зловісна. Так, у "вечорі напередодні Івана Купали" містика починається прямо з назви. Відомо, що Іван Купала - містичне свято. За народними повір'ями, саме в цю, найкоротшу ніч в році, ніч відбувається розгул нечистої сили. І саме в цю ніч відправився герой повісті, Петрусь, Шукати квітучий папороть. Адже вважалося, що якщо в ніч на Івана Купала знайдеш цю рослину, то воно відкриє тобі скарби. А саме це і потрібно було Петрусю, щоб одружитися на коханій дівчині.
Містикою оповитий і образ Басаврюка-поплічника нечистої сили. Ось як описує його автор: "... загриміло щось басом над ним. Озирнувся: Басаврюк! у! яка образина! Волосся-щетина, очі-як у вола! ... Тут брязнув він з бісівською усмішкою шкіряним, що висів у нього біля пояса, гаманцем".
Саме Басаврюк, постійний мешканець шинка, наводить Петруся на думку піти шукати квітучий папороть:»тільки ж зацвіте папороть, хапай його і не озирайся, що б тобі позаду не дивилося". Петрусь щосили намагався зробити це, але тут-то, коли в руках у нього виявився квітка, почалося найстрашніше.
Містикою і жахом наповнена картина нічної зустрічі героя з нечистою силою. Але і подальша історія життя Петруся жахлива. Гоголь підтверджує думку, що існує в народі, що зв'язок з нечистою силою ніколи не доводить до добра. Хоч Петрусь і отримав гроші, і одружився з Підоркою, але він не був щасливий. Нечиста сила не відпускала його, і в підсумку забрала до себе, залишивши замість грошей розбиті черепки.
А в "Травневій ночі, або Потопельниці" темні сили приходять на до людині. Левко, герою повісті, довелося побачити потопельниць, що виходять вночі на берег: «Левко подивився на берег: в тонкому срібному тумані миготіли легкі, як ніби тіні, дівчата в білих, як луг, прибраний конваліями, сорочках».
Объяснение: