~Митець — творець прекрасного.
~Ті, що в прекрасному вбачають бридке, — люди зіпсуті, які, однак, не стали через те привабливі. Це вада.
~Ті, що в прекрасному здатні побачити прекрасне, — люди культурні. На них є надія.
~Але обранцями є ті, для кого прекрасне означає лише одне — Красу.
~Немає книжок моральних або неморальних. Є книжки добре написані або погано написані. От і все.
~Моральне життя людини — для митця лише частина об’єкта. А моральність мистецтва полягає в досконалому використанні недосконалих форм.
~Митець не має нездорових нахилів. Йому дозволено зображувати все.
~Думка й мова для митця — знаряддя мистецтва.
~Розбещеність і чеснота для митця — матеріал мистецтва.
~З погляду форми, узірцем усіх мистецтв є мистецтво музики. З погляду почуття — мистецтво актора.
~У будь-якому мистецтві є й пряме значення, і символ.
~Ті, хто силкується розкрити символ, ризикують також.
~Глядача, а не життя — ось що, власне, відображає мистецтво.
~Суперечки з приводу твору мистецтва свідчать, що цей твір новий, складний та життєздатний.
~Будь-яке мистецтво не дає жодної користі.
О. Уайльд
Объяснение:
Герой нашого часу: Печорін в його скептицизмі щирий, він не ставить себе вище всіх, а насправді страждає від того, що не бачить виходу, не може знайти ідеал. Він так глибоко заглянув і досліджував власну душу, що не харчується ілюзіями, а мужньо бачить себе таким, який є. Будучи людиною свого часу, він відображає той шлях, який повинна була пройти його покоління – відкинути романтичні ілюзії, нещирі ідеали, навчитися тверезого погляду на реальність і себе самого, з тим, щоб наступні покоління могли йти далі, бачачи ідеали і цілі.
Філософські та моральні — такі основні проблеми, порушені в «Герої нашого часу». Вони змушують нас, читачів, роздумувати про власне призначення в житті, про складному співвідношенні світу і людини, роблять цей твір живим, сучасним в будь-які часи і епохи.
Євгеній Онєгін: Євгеній Онєгін-це людина, особистість, якого сформована під впливом часу. Він егоїстичний, самолюбний і вітряну. Головним в житті Євгена є світське життя, з розваг і балів складається його звичайний день. Героя не турбують ті почуття, які відчуває до нього Тетяна. Він байдужий і байдужий до дівчини. Але все ж крім маси негативних рис, в характері Онєгіна є і позитивні сторони. Він поважає почуття Тані, хоч і відкидає її. Пушкінський герой з розумінням ставиться до дівчини, що не гнобити її і не принижуючи. Тим більше в фіналі роману Євген усвідомлює всю помилковість свого вчинку, він визнає за собою юнацьку дурість і провину. За що, безсумнівно, заслуговує на повагу читачів. Так само не можна не відзначити композиційну особливість роману. Всі його події дзеркально протиставлені один одному. Так, на початку Тетяна закохується в Євгена і пише йому лист, в якому відкрито зізнається в своїх почуттях. В кінці ж сам Євген несподівано закохується в Таню, і всі події повторюються в тій же послідовності. Твір А.С. Пушкіна актуально і до цього дня. Адже сучасне суспільство почасти формується під впливом часу. Люди завжди будуть залежати від часу, в яке вони живуть.
☻︎желаю удачиシ︎シ︎シ︎シ︎シ︎