Объяснение:
1)Берман завжди хотів намалювати шедевр. Коли Сью , яка допомага хворій подрузі вирішила- Джонсі потрібно жити, вона звернулася за до до Бермана . Коли Берман взнав що Джонсі дума коли впаде останній листок - вона помре, він сказав що до Сью та зробе все можливе для того щоб Джонсі жила . Тієїж ночі вони помітили що останній листок плюща впав . На наступний день Джонсі прокинулась та подивилася у вікно - там був останній листок плюща. Наступного дня лікар костатував : "небезпека минула. Ви перемогли". Тоді Сью вирішила розповісти все Джонсі: "містер Берман помер сьогодні у лікарні від запалення легень. Він хворів усього два дні . Вранці першого дня швейцар знайшов нещасного старого на підлозі в його кімнаті . Він був непритомний . Черевики і весь його одяг - промокли наскрізь , і були холодними мов лід . Ніхто не міг зрозуміти , куди він виходив такої жахливої ночі . Потім знайшли ліхтар , який ще горів , драбину , зсунуту з місця , кілька покинутих пензлів і палітру з жовтою і зеленою фарбою. Поглянь у вікно , люба , на останній листок плюща. Тебе не дивувало , що він не тремтіть і не ворушиться на вітрі ? Так, мила, це і є шедевр Бермана- він написав її тієї ж ночі , коли злитів останній листок. На мою думку мрія старого Бермана здійснилася тому що він пожертвував своїм життям й намалював свій шедевр завдяки котрому вижила Джонсі.
Головні герої твору:
Аліна — учениця молодших класів;
Вчителька на прізвисько Марсем — Маргарита Семенівна;
Оля — мама дівчинки;
дідусь Аліни;
В. Г. — товариш дідуся;
хімік.
Про всі події розповідається від імені Аліни. На початку повісті вона тільки-но йде до школи, а наприкінці вже навчається у четвертому класі. Ще у творі є уривки зі щоденника вчительки Марсем. Що, у свою чергу, теж сприймається, як розповідь від першої особи в іншому ракурсі подій.
Особливістю повісті є те, що читачеві доступні два різні погляди на кожну ситуацію: дорослої педагогині та малої школярки.
Тема «Коли відпочивають янголи». Твір насичений гострими суспільними проблемами. Книга про любов до дітей та вміння розгледіти проблеми, які у них виникають, про те, що вчити дітей дуже складно, а при цьому ще й необхідно віднайти у них і виплекати «внутрішній стержень».
Основні конфлікти повісті «Коли відпочивають янголи»:
конфлікт між батьками та дітьми;
внутрішній (вчителька сумнівається у правильності виховання нею підопічних);
міжособистісний (стосунки учнів у класі).
Проблеми порушені у творі:
плекання духовного та морального у наступних поколінь;
зіткнення дітей молодшого шкільного віку з реаліями життя;
взаємозв’язків між поколіннями;
неповної сім’ї.
Сюжет твору
У повісті йдеться про буденні й водночас важливі речі: про те, як складно інколи дітям взаємодіяти із дорослими, а тим, у свою чергу, їх розуміти, про те, як часом непросто дитині будувати стосунки в соціумі — між іншими дітьми. Також тут розповідається і про перше почуття, і про біль розчарування (коли в однієї з героїнь батьки розлучаються), про вміння допомагати одне одному та мораль.
За сюжетом головна героїня на ім’я Аліна пішла в перший клас, де «не зійшлася характером» із вчителькою, тож її переводять в іншу школу. Тут вона знайомиться з новими однокласниками та Марсем — новою вчителькою…
Характеристика персонажів «Коли відпочивають янголи»
Аліна
Головна героїня твору — дівчинка Аліна. Вона не проста дитина. Її внутрішній світ дуже глибокий, вона мислить дуже оригінально. Її незвичайність можна ігати з перших сторінок книги, де вона малює замість однієї «неваляшки» цілих три — її, маму та дідуся — це родина дівчинки. Та вчителька не змогла зрозуміти її вчинок, тож вона його засудила, мовивши, що неваляшок з бородою не існує.
Оригінальність мислення цієї дитини яскраво показана в ситуації з квітами, коли на святого першого дзвоника всі діти прийшли з квітами (у тому числі й Аліна), а вчителька (Тетяна Володимирівна) поставила всі букети, за виключенням двох, у відро для миття підлоги. Це надзвичайно обурило дівчинку, тож вона відмовилася малювати вазу на уроці образотворчого мистецтва.
Марсем постійно розмірковує про те, як правильно виховувати дітей, навчати їх. Всі свої думки вона вписує до щоденника. Вчителька зауважує, що діти — «не порцелянові пупсики», бо теж мають свої почуття та переконання.
Коли Аліна стає ученицею Марсем, з нею відбуваються великі зміни — вона стала активною, відвертою, чуйною та щирою дівчинкою.
Найбільше хвилювання для неї — відсутність батька в її житті. Її родина неповна — поряд мама та люблячий дідусь, проте тато, на її думку, міг би все кардинально змінити в її житті. Саме цими міркуваннями автор розпочинає повість. Але її батько мешкає на території Франції, а ще він математик і дуже зайнятий.
Дідусь, нехай і не замінив роль батька, проте він є дуже виваженим та мудрим чоловіком, який помічає зміни настрою, проблеми дівчинки, навіть коли цього не помітно матері. Він має неабиякий вплив на формування особистості внучки.
Марсем теж всіма силами та доступними методами намагається до кожному з учнів у складних не тільки навчальних, а й життєвих ситуаціях. Адже дехто страждає від невзаємного кохання, хтось втрачає контроль над собою через те, що батьки вже практично розлучилися тощо. Вчителька повністю віддає свою душу, натхнення та вміння дітям, підтримуючи всі їхні добрі поривання.
Марсем
Марсем — нестандартна вчителька. Її методи є оригінальним і незвичними в буденності шкільної роботи. Вона намагається дібратися до суті кожної дитини.
Одним із нестандартних підходів став похід на Дрегона. Основна ціль — аби «принци», що здійснять «подвиг» соромилися робити погані вчинки, аби не заплямувати свою честь.
В дурном обществе
1885
Краткое содержание рассказа
читается за 7 минут, оригинал — 2 ч
Детство героя проходило в маленьком городе Княжье-Вено Юго-Западного края. Вася — так звали мальчика — был сыном городского судьи. Ребёнок рос, «как дикое деревцо в поле»: мать умерла, когда сыну было всего шесть лет, а отец, поглощённый своим горем, обращал на мальчика мало внимания. Вася целыми днями бродил по городу, и картины городской жизни оставляли в его душе глубокий след.
Город был окружён прудами. Посреди одного из них на острове стоял старинный замок, принадлежавший некогда графскому роду. Ходили легенды, что остров насыпан пленными турками, и замок стоит «на костях человеческих». Хозяева давным-давно покинули это мрачное жилище, и оно постепенно разрушалось. Его обитателями стали городские нищие, не имевшие иного пристанища. Но среди нищих произошёл раскол. Старый Януш, один из бывших графских слуг, получил некое право решать, кто может жить в замке, а кто нет. Он оставил там лишь «аристократов»: католиков и бывшую графскую челядь. Изгнанники нашли себе пристанище в подземелье под старинным склепом у заброшенной униатской часовни, стоявшей на горе. Однако это их местопребывание никому не было известно.
Продолжение после рекламы:
Старый Януш, встречая Васю, приглашает его заходить в замок, ибо там теперь «порядочное общество». Но мальчик предпочитает «дурное общество» изгнанников из замка: Вася жалеет их.
Многие члены «дурного общества» хорошо известны в городе. Это полубезумный пожилой «профессор», который всегда что-то тихо и грустно бормочет; свирепый и драчливый штык-юнкер Заусайлов; спившийся отставной чиновник Лавровский, всем рассказывающий неправдоподобные трагические истории о своей жизни.
Объяснение: