Поэма древнеримского поэта Публия Овидия Назона в пятнадцати книгах, в которой повествуется о различных метаморфозах-превращениях: людей в животные, и т. п.
В книгу входят сюжеты о легенд; они излагаются в исторической последовательности: от времен сотворения мира до времен Юлия Цезаря.
Объяснение:
Делла добра, любить Джіма та думає переймається тим, зо йому подарувати:
«Вона місяцями економила буквально кожен цент, і ось це все, що вдалося зібрати»
« Багато щасливих годин провела вона, роздумуючи, що б таке подарувати йому на Різдво. Щось особливе, рідкісне, коштовне, хоч трохи гідне високої честі належати Джімові.»
Вона ладна пожертвувати найдорожчім, лише б порадувати коханого, навіть якщо для неї це непросто:
« У подружжя Джеймс Діллінгем Янг було дві речі, якими вони дуже пишалися. Одна — це золотий годинник Джіма, що належав колись його батькові та дідові, друга — волосся Делли.»
« Завагавшись, постояла якусь мить нерухомо, і дві чи три сльози впали на потертий червоний килим.»
Вона розсудлива та не впадає у розпач:
«...її захоплення трохи вщухло, натомість з'явилися передбачливість та розсудливість. Вона дістала щипці для завивання, запалила газ і почала виправляти спустошення...»
Вона переймається про те, щоб подобатися Джімові
« — Господи, зроби, будь ласка, так, щоб я все ще сподобалася йому!»
І дуже його любить, так
«...але ніхто й ніколи не зможе виміряти мою любов до тебе!»
Джім теж любить Деллу та продав заради неї годинник, яким пишався:
«— Я продав годинник, щоб купити тобі гребінці.»
« Якби цар Соломон був швейцаром у будинку, де вони жили, і зберігав би всі свої скарби в підвалі, Джім, проходячи повз нього, завжди діставав би свій годинник, щоб побачити, як Соломон рве собі бороду від заздрощів»
Делла вважає Джіма скромним та гідним:
« Скромність і гідність — ці якості були у них обох»
Він дуже любить Деллу, незважаючи на її зовнішній вигляд:
« І Джім раптом наче прокинувся від важкого сну. Він обняв свою Деллу.»
«— Ніяка стрижка, ніякі нові зачіски не примусять, щоб я розлюбив тебе, дівчинко»
Він знав, який подарунок хотіла отримати Делла та подарував його:
«Річ у тому, що на столі лежали гребінці, набір гребінців — бічні й задні*,— якими Делла давно любувалася на одній з бродвейських вітрин. »
Землемер Глеб Гаврилович Смирнов приезжает на станцию. До усадьбы, куда он направляется, ему остаётся 30-40 вёрст. После продолжительных поисков землемер находит Клима, «здоровеннейшего мужика, угрюмого, рябого, одетого в рваную сермягу и лапти». Он соглашается доставить землемера, куда тому требуется.
Спутники долго трясутся на ветхой телеге, которую тащит жалкая лошадёнка. Темнеет. Трусливого землемера начинают одолевать сомнения: уж не разбойник ли его возница. Телега сворачивает в лес. Землемер пугается ещё сильней и начинает хвастаться невероятной силой, револьверами, и рассказывать истории о своих сражениях с бандитами.
Заехав в лес, Глеб Гаврилович просит не гнать так лошадей — его догоняют товарищи с револьверами, а вместе ехать веселее. Он делает вид, что хочет показать вознице несуществующие револьверы, и начинает рыться по карманам. Клим пугается и бросается в лес. Около двух часов Смирнов зовёт испуганного мужика, сильно замерзает и понимает, что от страха сильно «пересолил» с хвастовством.
Наконец перепуганный крестьянин возвращается. Смирнов признаётся ему в своей трусости, раскрывает обман, после чего они продолжают путь. Больше землемеру Клим опасным не кажется.
Объяснение:
Метаморфо́з (от др. -греч. μεταμόρφωσις — «превращение», у животных называется также метаболи́ей) — глубокое преобразование строения организма (или отдельных его органов), происходящее в ходе индивидуального развития (онтогенеза). Метаморфоз у растений и животных существенно различается.