В психологическом романе Михаила Юрьевича Лермонтова "Герой нашего времени" женские образы имеют очень важную роль: они раскрывают характер Печорина во всей его многогранности и сложности. В начале произведения читатель знакомится с Бэлой. Эта девушка обладает очень колоритной внешностью и характером, благодаря чему по-настоящему заинтересовывает главного героя. На первый взгляд, Бэла разительно отличается от остальных женщин, с которыми имел дело Григорий Александрович. Она "дикарка", никогда не видевшая светского общества, что в глазах Печорина является несомненным плюсом. Эта девушка показывает нам интересную черту характера героя - он готов проводить своеобразные "эксперименты" над людьми для удовлетворения собственных прихотей. Причем сам Печорин понимает, что заставляет страдать окружающих, но не может ничего с собой поделать ("воспитание ли меня сделало таким, Бог ли так меня создал, не знаю; знаю только, что если я причиною несчастия других, то и сам не менее несчастлив"). Еще одной героиней, раскрывающей сущность Печорина, является Мери. Княжна - представительница того самого высшего общества, которое так не любит герой, но к которому принадлежит и сам. Из обращения Григория Александровича с Мери мы видим, что он любит управлять чужими судьбами без согласия на то. Так Печорин становится и причиной несчастной любви юной девушки, и гибели Грушницкого (хоть и сам оказывается жертвой обстоятельств перед дуэлью). Кроме того, герой снова решает посмотреть, что будет, если влюбить в себя молодую неопытную девушку, при этом заранее предполагая ответ. И главная черта характера, которая ярко выражена во взаимоотношениях с Мери - это эгоизм ("ведь есть необъятное наслаждение в обладании молодой, едва распустившейся души"). Но самая интересная сторона характера Григория Александровича раскрывается при общении с Верой. По словам самого героя, она была единственной женщиной, которую тот никогда не смог бы обмануть. Говоря о Вере, мы приоткрываем завесу, скрывающую истинную сущность Печорина, видим настоящую любовь и неподдельные страдания, казалось бы, абсолютно холодного человека. В размышлениях об этой женщине герой показан как глубоко чувствующий, любящий мужчина. И то человеческое, что еще осталось в душе Григория Александровича, "выплескивалось" наружу, даже несмотря не постоянные попытки заглушить голос своего истинного "я" ("вся моя твердость, все мое хладнокровие исчезли, как дым"). И, теряя Веру, Печорин окончательно утрачивает чувствовать, убивает ту часть себя, которая испытывать искренние эмоции. Итак, именно женские образы читателю увидеть настоящее лицо Григория Александровича. Благодаря им срывается маска, под которой так упорно скрывался обыкновенный человек. Вернее, не обыкновенный, а на чувства. На любовь. На переживания.
Краткий рассказ
Однажды Актеон гулял в лесу, охотился. Он был с орудиями и с его любимыми собаками. Но вдруг Актеон увидел огромный грот, и ему стало любопытно что-там. Актеон пошел к гроту и вдруг увидел там Артемиду. Артемида была все голая без одежды, она хотела искупаться в озере а рядом стояли её слуги. Артемида увидела Актеона и приказала свои слугам схватить и принести его сюда.
Артемида очень сильно рассердилась и была очень зла на Актеона. Артемида хотела отомстить Актеону и превратила Актеона в оленя. Выросли ветвистые рога у Актеона. Он побежал в густой лес, но его собаки почуяли запах и увидели оленя, собаки начали гоняться за оленем. И догнали оленя, острые клыки вошли в мягкое тело оленя. Актеону так хотелось сказать -"Это же я, Актеон! " но он мог говорить. И так умер Актеон.
Объяснение:
Пурпурові вітрила» образ Грея з повісті О. Гріна розкритий в цій статті, ви також можете додати цитати, щоб розширити його характеристику. «Пурпурові вітрила» характеристика Грея Артур Грей — головний герой повісті «Пурпурові вітрила», виходець із знатного роду, єдиний син Ліонеля і Ліліан Грей. З дитинства Артур ріс у величному замку, його батьки були невільниками свого високого становища, проте хлопчикові це було чуже. Він відрізнявся живою і мрійливою душею. Коли йому було вісім років, стало зрозуміло, що він схожий на лицаря або шукача пригод. Так, наприклад, побачивши картину розп’яття Христа, він вирішив зафарбувати цвяхи і кров на руках нещасного, бо вважав це неправильним. Його життя змінилася, коли у віці дванадцяти років він побачив картину з великим кораблем, що плив по хвилях. Він вирішив вирости і стати капітаном власного судна. Так все і сталося. Приблизно п’ять років він плавав з капітаном Гопом, який навчив його всім премудростям морської справи, а потім придбав свій трищогловий галіот під назвою «Секрет». Одного разу доля закинула Грея до берегів міста Лісс, поряд з яким розташовувалася село Каперни. Там, на вечірній рибалці, він випадково побачив сплячу дівчину і закохався в неї. Це була Ассоль. Дізнавшись від жителів села, що дівчина має славу, мало не недоумкуватої, оскільки з дитинства мріє про хороброго лицаря на кораблі з пурпуровими вітрилами, він вирішив її здивувати. Для цього Грей грунтовно підготувався, накупив достатньо червоного шовку, запросив музикантів і підготував своїх матросів до майбутньої зустрічі. Він розповів, що має намір одружитися на дівчині, так як це їхня доля. Уміння переходити від слів до справи, видавало в Артурі людину сміливу і надійну. Ассоль була щаслива, коли її мрія здійснилася. Вона анітрохи не сумнівалася, що все буде саме так. Так, Грей, ощаслививши дівчину, знайшов і сам щастя. Паспорт-характеристика образу Артура Грея Родина. Багаті і знатні батьки, які мало приділяли уваги хлопчикові. «Народився з живою душею, зовсім не схильною продовжувати родинну лінію» Матеріальний стан. Багатий, знатного роду, але приховував це, плаваючи на кораблі матросом Дитинство. Самотність у родині. Відчуженість від холодних й егоїстичних батьків-аристократів. Спілкувався з простими людьми більше, ніж із батьками. Рід занять, освіта. Моряк, капітан корабля Ставлення оточуючих. Людям було важко зрозуміти його, він жив у власному світі фантазій. Найкраще юного Грея розумів Польдішок. Та ставши капітаном «Секрета», Грей намагається якнайкраще ставитися до своєї команди й до всіх людей, з якими його зводить доля. Сприйняття навколишнього світу. Відчував красу природи, яка була живою істотою, поетичне сприйняття навколишнього світу. Риси характеру: романтик, співчутливий, добрий, розумний, цілеспрямований, допитливий, витривалий, щирий, наполегливий, сміливий, витривалий, із глибоко розвиненими естетичними почуттями; мав «летючу, живу душу». Складові щастя: творити дива власними руками
Объяснение: