В. Г. Распутин – писатель, который в своих произведениях раскрывает понятия, во все времена не утратившие своей актуальности и первостепенной важности : нравственность, человечность, милосердие, целеустремленность.
У каждого человека есть своя маленькая родина, тот кусочек Земли, который остается на вечную память в сердце человека. Такой "кусочек" есть и у Распутина - это родная его деревня Аталанка близ Ангары. Природа, такая знакомая с детства, оживает в его книгах.
В 1972 году Распутин написал очерк «Вверх и вниз по течению». Герой очерка плывёт на теплоходе в деревню к родителям. Правда, родной деревни, где он вырос, нет: она затоплена, осталась на дне рукотворного моря вместе с кладбищем, огородами, лугами. Очерк автобиографичен: в нём идёт речь о Аталанке. Её судьбу он и воплотил в повести «Прощание с Матерой»
Объяснение:
Про Росію та Україну Бальзак знав небагато. Відвідавши у 1843 р. Петербург, Бальзак не зустрівся з жодним із російських письменників; імена О. Пушкіна, М. Гоголя, М. Лєрмонтова йому не були відомими. Ті, хто випадково міг з ним зустрітися, залишили убогі і безграмотні свідчення, на кшталт того, яке було послане племінницею В. К. Кюхельбекера: «Нещодавно бачили ми у Воксалі Бальзака, який приїхав у Росію на декілька місяців; ні, не можете ви собі уявити, що це за мерзотна фізіономія; матінка помітила, і я цілком з нею згідна, що він схожий на портрети і описи, які ми читаємо про Робесп’єра, Дантона та інших схожих на них осіб французької революції: він малий на зріст, товстий, обличчя у нього свіже, рум’яне, очі розумні, але весь вираз обличчя має щось звіряче». Культурний рівень «авторки» листа видно за збереженим стилем викладу.
Объяснение: