Проблеми кохання і щастя у трагедії Вільяма Шекспіра "Ромео і Джульетта" Ця трагедія належить до раннього періоду творчості Шекспіра. Саме тоді у його п'єсах з'являються поетичні образи людей, прекрасних зовні і душею, повних життєвих сил у прагненні здобути особисте щастя. Події п'єси відбуваються у італійському місті Верона, хоча проблематика твору пов'язана із тогочасною англійською дійсністю. Давня родова ворожнеча знатних сімей — Монтеккі і Капулетті — стає на перешкоді щастю двох молодих людей, Ромео і Джульєтти, які покохали один одного. П'єса стверджує, що важливим є не походження, а особистість людини, викриваючи тим феодальні пережитки. Дізнавшись, що той, кого вона покохала, ворог її родини, Джульетта говорить: Та що ім'я? Назви хоч як троянду, Не зміниться в ній аромат солодкий! Любов за власним вибором протистоїть середньовічному шлюбу за розрахунком та штовхає Ромео і Джульетту, людей уже доби Відродження, на героїчні вчинки, їхнє кохання не знає меж, у п'єсі це почуття оспіване з великою поетичною силою. Шекспір — чудовий знавець людських характерів. Ромео і Джульєтта — ще підлітки, їхня вдача формується, і драматург показує ці зміни під впливом кохання і пережитого. Так само, як Джульєтту кохання перетворює на самостійну і героїчну жінку, так і Ромео мужніє, пізнавши справжню силу почуттів. Дуже привабливими у п'єсі є образи Меркуціо та монаха Лоренцо. Меркуціо — справжня людина Відродження, що уособлює радість буття, творчу фантазію і гострий розум. Лоренцо — філософ, вчений, книжник, помічник закоханих. Доповнює цю галерею образів князь Ескала, правитель Верони, мудрий і справедливий.
Герасим - это главный герой в рассказе ,,Муму".По началу - это самый обычный крестьянин.Затем он стал служить очень состоятельной барыни.Я увидила сильны, статным, трудолюбивым человекам.Хотя он и немой и глухой, но постоять за себя сможет.Его возлюблиная Татьяна.Герасим проявил не послушание, как бы ослушился её и привел в дом собаку Муму. Когда барыня приказала Степану передать Муму, а так же передать, что бы её он утопил.Герасим в этот раз не ослушился и утопил.Хотя в полне мог отпусти Муму.
Жили-были старик со старухой. И получилось так,что завтра новый год, а в доме ничего нет. Старик говорит старухе. " А сделай-ка мне старушка оливьешку." " Да как же я тебе её сделаю у нас дома ничего и нет." " А ты в шкафу полазь, авось, что и найдется сколько." Заглянула бабка в шкаф, а там... видано не виданно сколько всегокартошка, и горошек, и картошка. В общем все , что надо. Сделала целое ведро салатика. И поставила на окошко. А ведерко и убежало. Встречает зайца." Я тебя съем оливьешка" а она и говорит "ешь ешь" и начал заяц есть. Ел до 1 января. Не выдержал и убежал. Ну а дальше как в оригинале, просто лиса зовет своих друзей и они всю оливьешкк и съедают.
у трагедії Вільяма Шекспіра "Ромео і Джульетта"
Ця трагедія належить до раннього періоду творчості Шекспіра. Саме тоді у його п'єсах з'являються поетичні образи людей, прекрасних зовні і душею, повних життєвих сил у прагненні здобути особисте щастя.
Події п'єси відбуваються у італійському місті Верона, хоча проблематика твору пов'язана із тогочасною англійською дійсністю. Давня родова ворожнеча знатних сімей — Монтеккі і Капулетті — стає на перешкоді щастю двох молодих людей, Ромео і Джульєтти, які покохали один одного. П'єса стверджує, що важливим є не походження, а особистість людини, викриваючи тим феодальні пережитки. Дізнавшись, що той, кого вона покохала, ворог її родини, Джульетта говорить: Та що ім'я? Назви хоч як троянду,
Не зміниться в ній аромат солодкий!
Любов за власним вибором протистоїть середньовічному шлюбу за розрахунком та штовхає Ромео і Джульетту, людей уже доби Відродження, на героїчні вчинки, їхнє кохання не знає меж, у п'єсі це почуття оспіване з великою поетичною силою.
Шекспір — чудовий знавець людських характерів. Ромео і Джульєтта — ще підлітки, їхня вдача формується, і драматург показує ці зміни під впливом кохання і пережитого. Так само, як Джульєтту кохання перетворює на самостійну і героїчну жінку, так і Ромео мужніє, пізнавши справжню силу почуттів.
Дуже привабливими у п'єсі є образи Меркуціо та монаха Лоренцо. Меркуціо — справжня людина Відродження, що уособлює радість буття, творчу фантазію і гострий розум. Лоренцо — філософ, вчений, книжник, помічник закоханих. Доповнює цю галерею образів князь Ескала, правитель Верони, мудрий і справедливий.