сторія Давньогрецького театру — охоплює майже тисячоліття (VI ст. до н. е. — V—VI ст. н. е.). Він виник із сільських святкувань на честь бога Діоніса — Діонісій. На цих святах виконувалися дифірамби і фалічні пісні, що містили елементи діалогу та театральної дії. Подальший розвиток дифірамба пов'язується з ім'ям поета Феспіса (друга половина 6 століття до н. е.), якому приписується і введення першого актора. З хору, що становив аж до епохи еллінізму необхідну приналежність драми, у другій половині 6 століття виділився особливий виконавець — актор, яким був сам драматург.
Театральна культура Стародавньої Греції справила величезний вплив на розвиток світового театрального мистецтва. Широко використовували грецьку театральну спадщину римляни (особливо на ранніх етапах розвитку), діячі епохи Відродження і Просвітництва. Демократичні традиції театрального мистецтва античної Греції зберегли значення і для наступних епох. Постановка значних суспільно-політичних, філософських і етичних питань, насиченість драматургічних творів ідеями патріотизму, увага до людини, глибина героїчних характерів, що пробуджує свідомість глядачів, складають унікальність давньогрецького театру.
Объяснение:
Старался максимально быстро
Объяснение:
Глава 8. Поединок между профессором и поэтом
Иван Бездомный просыпается утром в больничной палате. После завтрака в сопровождении большой свиты врачей к нему входит заведующий больницей, известный профессор-психиатр Стравинский.
Иван убеждает, что он не шизофреник, но тут же вновь пересказывает свою вчерашнюю историю о гибели Берлиоза – и ещё более путано. Стравинский уговаривает поэта пока остаться в больнице и предлагает описать все случившиеся с ним странные события на бумаге.
Мне тоже надо дайте ребят