Я вважаю, що кожен вільний обирати, що саме для нього означає жити. Одні вважають, що жити — значить мислити, інші думають, що любити, а багато хто й справді переконаний у тому, що жити — значить боротися. Чому ж остання думка може бути слушною?
На мій погляд, вона виникла з життєвого досвіду. Адже людині завжди доводиться боротися: за життя, за здоров'я, за місце під сонцем тощо. Іноді доводиться боротися і з самим собою — зі своїми вадами, лінощами, зневірою. Це підтверджує думку, що жити — значить боротися.
Яскравим прикладом цього є вірш Лесі Українки "Contra spem spero!" у якому висловлено рішучість боротися з усіма негараздами і перемагати. Багато хто пам'ятає переконливі рядки: "Так! я буду крізь сльози сміятись, серед лиха співати пісні, без надії таки сподіватись, буду жити!" У тому, що це не просто декларація, можна переконатися на прикладі життя цієї великої жінки. Адже їй довелося боротися і з хворобою, і з безнадією, і з жалісливими поглядами рідних і знайомих, що не дуже вірили в майбутнє такої хворої дівчинки. Але сила духу в ній виявилася неабияка. Вона виборола в життя право на щастя, та навіть більше, на літературне визнання, славу,
Така позиція завжди викликає повагу. Так само мислив і чинив герой роману Івана Багряного "Тигролови". Григорій Многогрішний боровся за людську гідність і честь, а тому зважився тікати зі страшного потяга. Та й надалі його життя — це була боротьба. Інакше б він не вижив. І таких прикладів багато і в літературі, і в житті.
Рассказ В. Гаршина «Красный цветок» повествует о героической борьбе – борьбе главного героя с вселенским злом. Воплощением этого зла для сумасшедшего стал яркий красный цветок – цветок мака. Казалось бы, как это прекрасное растение может напоминать о чем-то страшном и злом? Но мысли помешанного нельзя объяснить логически. Кроме того, автор подчеркивает, что зачастую внешне зло бывает прекрасно, но от этого страшнее становится его сущность. Итак, герой, попавший в сумасшедший дом, решил, что кусты мака, растущие в саду больницы, таят в себе все мировое зло: этот цветок «впитал в себя всю невинно пролитую кровь (оттого он и был так красен), все слезы, всю желчь человечества. Это было таинственное, страшное существо, противоположность Богу, Ариман, принявший скромный и невинный вид». И герой решил, что ему во что бы то ни стало нужно уничтожить это растение, иначе – иначе погибнет весь мир. Этот человек решил пожертвовать своей жизнью – ради жизней других. Несколько дней он прятал цветы мака у себя на груди – чтобы ядовитые испарения поразили лишь его, но не окружающих. В итоге герой умирает – от истощения, физического и морального, которые, конечно, были следствием его душевной болезни. Но, как мне кажется, этой трагической историей автор хочет сказать, что мир прекрасен теми безумцами, которые отдать свою жизнь во имя блага других. Благодаря им совершаются кардинальные перемены, благодаря им предотвращаются глобальные катастрофы. Конечно, такие люди не всегда и не во всем правы, однако без них невозможна жизнь на земле.
