Поясніть, чому, звертаючись до коханого, Джульетта промовляє: «Пробач мені, мій любий, і не думай, / Що мій порив палкий — це легковажність; / Мою любов відкрила темна ніч...»? Чи немає тут, окрім усього, передбачення?
Александр Блок жил и творил на рубеже веков. Его творчество отражало всю трагичность времени, времени подготовки и осуществления революции. Главной темой его дореволюцион ных стихов была возвышенная, неземная любовь к Прекрасной Даме. Но наступала переломная эпоха в истории страны. Рушился старый, привычный мир. И душа поэта не могла не отозваться на это крушение. Прежде всего этого требовала действительность. Многим тогда казалось, что уже никогда в искусстве не будет востребована чистая лирика. Многих поэтов и художников революция не оставила равнодушными и зажгла их творчество новым огнем. Коснулось это и Александра Блока.
Поэма “Двенадцать” была написана в 1918 году, сразу после революционных событий. Они так потрясли поэта, вдохновили его, что все произведение писалось несколько дней. В поэме отразились как реальные события, которым Блок был свидетель, так и взгляды самого поэта на историю, сущность цивилизации и культуру.
Восприятие революции Блоком весьма сложно, и это восприятие в первую очередь связано с философскими и эстетическими взглядами поэта. Ведь они формировались в начале XX века. И, конечно, трудно узнать в авторе поэмы создателя прекрасной “Незнакомки”.
Усі ми народжені людьми. Але по-різному розуміємо, що означає «бути людиною». Кожен з нас має чітко знати або хоча б уявляти, хто це – людина. Звичайно, ми можемо сказати, що людина – це просто біологічна істота, яка наділена інтелектом. Але не слід забувати і про емоції, почуття, самоусвідомлення. Бути людиною непросто. У наш час часто забувають про те, які якості її вирізняють. Усі зайняті побудовою кар’єри, освітою, досягненням певних цілей. Це, звичайно, не погано, але саме під час цього часто ми забуваємо, що ми, перш за все, люди. Для того, щоб вважати себе справжньою людиною, ми повинні мати такі якості, як милосердя, доброту, чесність, вміння співчувати та здатність до самопожертви. А все це зовсім не просто. У нашому житті можна навести безліч прикладів, коли люди заради кар’єри та грошей забувають, як це – бути людиною, втрачаючи всі людські якості. Дуже рідко можна зустріти тих, хто, досягши найвищих висот, залишився людиною. У творах багатьох українських письменників піднята вищезазначена проблема. Зокрема, багато уваги приділяла їй О. Кобилянська. У її повісті «Людина» ми бачимо, як розуміє значення цього слова головна героїня – Олена і, відповідно, сама письменниця. Для дівчини найважливішою ознакою людини було те, що вона може самостійно приймати рішення. Тобто, є вільною. На жаль, і сьогодні ми часто обмежені у цьому праві: живемо відповідно до життєвих обставин, загальноприйнятих норм. Це, звичайно, не може не обмежувати. Тобто, людина має бути вільною, і з цим не можна не погодитися. У яких же випадках людина втрачає свої людські якості? Як ми вже говорили, це часто відбувається через гроші чи прагнення збагачення. Як приклад можна навести іншу повість О. Кобилянської – «Земля». У цьому творі ми можемо гати братовбивство заради землі. Земля тут виступає як запорука матеріального благополуччя, і Сава не в свого рідного брата заради неї. Як на мене, його не можна вже вважати людиною, адже він підняв руку на одного з членів своєї родини. Сава втратив найголовніше – себе, і ніяка земля чи статки не зможуть зробити його щасливим. Тож, на мою думку, людина – це, перш за все, цілісна особистість, яка прагне цей світ у кращий бік. І робить вона це, змінюючи себе і розвиваючись. Людина – це істота, здатна до співчуття та чистих і щирих почуттів, яка може пожертвувати собою заради близьких. Неможливо залишатися людиною, коли думаєш лише про себе та власну вигоду, зневажаєш інших. Тож бути людиною – нелегка праця, і не кожен, хто народжений людиною, залишається нею протягом усього життя.
Александр Блок жил и творил на рубеже веков. Его творчество отражало всю трагичность времени, времени подготовки и осуществления революции. Главной темой его дореволюцион ных стихов была возвышенная, неземная любовь к Прекрасной Даме. Но наступала переломная эпоха в истории страны. Рушился старый, привычный мир. И душа поэта не могла не отозваться на это крушение. Прежде всего этого требовала действительность. Многим тогда казалось, что уже никогда в искусстве не будет востребована чистая лирика. Многих поэтов и художников революция не оставила равнодушными и зажгла их творчество новым огнем. Коснулось это и Александра Блока.
Поэма “Двенадцать” была написана в 1918 году, сразу после революционных событий. Они так потрясли поэта, вдохновили его, что все произведение писалось несколько дней. В поэме отразились как реальные события, которым Блок был свидетель, так и взгляды самого поэта на историю, сущность цивилизации и культуру.
Восприятие революции Блоком весьма сложно, и это восприятие в первую очередь связано с философскими и эстетическими взглядами поэта. Ведь они формировались в начале XX века. И, конечно, трудно узнать в авторе поэмы создателя прекрасной “Незнакомки”.