ответ:мужикам встречаются странники: Свой брат крестьянин-лапотник, Мастеровые, нищие, Солдаты, ямщики. Они все счастливы.
Объяснение:
Ліричний роман Шолом-Алейхема — один з найпоетичніших творів світової літератури. «Пісня над піснями» написана прозою, але мову й образи уподібнюють твір до прекрасної пісні про кохання. Кожна глава схожа на строфу ліричного вірша — сповненого світлого смутку, посмішки, чарівності.
Перед нами — початок юного життя, коли найчарівніші мрії можуть здійснитися й уже здійснюються в любові Шимека і Бузі. Але закони світу не збігаються з внутрішніми законами людини, і мрійник Шимек виявляється занадто слабким, щоби протистояти їм. Батько Шимека вважає, що син його зрадив заповітам старовини, але сам юнак розуміє, що трагедія його життя полягає в тому, що він не зміг утримати любов, яка щойно зароджувалася, не звільнив свою царівну. Твір Шолом-Алейхема має підзаголовок «юнацький роман», адже тема юнацтва, втілена в цьому творі, хвилювала письменника протягом усього його творчого шляху.
У «Пісні над піснями» Шолом-Алейхем простежує долю своїх головних героїв від їхніх дитячих ігор, коли почуття любові лише зароджувалося, до дорослого життя, прощання з дитинством.
Міркуючи про свої твори, Шолом-Алейхем писав, що сприймає слово «роман» і як художній твір, і як історію кохання. Отже, твір Шолом-Алейхема — це ліричний роман про трагічний роман, про нездійсненне кохання.
У дитинстві Шимек і Бузя були господарями свого світу: «Наш будинок — палац. Я — принц. Бузя — принцеса... Це наше небо, наш вітерець, наші пташки — все наше, наше, наше!». Вони були з’єднані в ньому, як закохані Соломон і Суламіт у біблійній «Пісні над піснями». Але Бузя вже в дитинстві зіткнулася з жорстокістю світу: батько її потонув, а мати покинула її. Шімек відчуває ворожість світу, коли дитинство вже в минулому, а кохання втрачене: «Наш двір уже не виноградник Царя Соло- мона, що в «Пісні над піснями». Навколишній світ втратив своє метафоричне, символічне звучання.
Оповідь ведеться від першої особи, і завдяки її особливостям — зверненням до читача і повторам — читач стає слухачем, майже співрозмовником автора. Символіка і поетична мова роблять роман схожим на ліричний вірш: серед казкових володінь Шимека «великий луг, який тягнеться нескінченно, зеленим килимом укритий, жовтими ромашками вкритий червоними квіточками прикрашений квітами».
Роман пройнятий не лише символікою біблійної «Пісні пісень», а й фольклор¬ними, авторськими символами: це образи казок з «Тисячі й однієї ночі», які Шимек розповідає Бузі (історії про царівну, країну карликів, політ над хмарами), вогники святкових свічок і великодні молитви, символи вечірнього сонця, чарівної гори. Образ сонця, як і біблійний образ Суламіти, пов’язаний із героїнею роману: «Хмарка майнула по її прекрасному личку. І мені здається, ніби сонце раптово заховалося ... Бузя припинила плакати, і все ожило. Сонце сяяло, як і раніше». Образ Бузі, наче сонце, освітлює життя ліричного героя, Шимека, але дівчина, як сонце, йде за горизонт: в останній частині роману Шимек залишається сам і може лише згадувати про свою ніжну Суламіт.
Мрія про ідеальну любов залишається нереалізованою, але в фіналі оповідач знову повертається до початку свого роману і свого життя — адже «початок, початок найсумніший, кращий від найрадіснішого кінця». Які б радості та печалі не принесла подальша доля героєві роману, його чарівна дитяча казка залишиться в його пам’яті.
Объяснение:
Надеюсь ))
Бассанио, благородный, но бедный венецианец, просит у своего друга, богатого купца Антонио, взаймы три тысячи дукатов для сватовства к богатой наследнице Порции из Бальмонта, и Антонио
решает занять деньги у еврея-ростовщика Шейлока при условии, что Шейлок в случае неуплаты в назначенный срок получит возможность вырезать фунт мяса у Антонио. По завещанию отца Порция должна выйти замуж за того, кто сумеет из трех ларцов (золотого, серебряного и медного) угадать тот, в котором лежит ее портрет.
Бассанио правильно выбирает медный ларец и женится на Порции,
а его друг Грациано - на ее служанке Нериссе, однако приходит известие о том, что корабли Антонио утонули, и он не может
уплатить долг в указанный срок, и Шейлок требует фунт его мяса.
Дело рассматривается в суде герцога, где Порция, переодевшись адвокатом Бальтазаром, а Нерисса — ее клерком, но, не убедив Шейлока проявить милосердие, Порция признает законность его требования, но предупреждает, что он не должен пролить ни одной капли крови должника, так как уговор шел только о мясе. Далее она утверждает, что Шейлока следует судить, за покушение на жизнь венецианского гражданина, и Герцог дарит Шейлоку жизнь, но половина его имущества должна отойти Антонио, а другая половина — государству. Антонио готов вернуть свою часть, если Шейлок примет христианство и оставит состояние своей дочери Джессике, тайком вышедшей замуж за христианина и за это лишенной наследства;
Шейлок соглашается. Порция и Нерисса просят у Бассанио и Грациано в награду подаренные их женами кольца, с которыми те обещали не
расставаться. Мужчины неохотно отдают, за что и получают нагоняй
по возвращении домой. Пьеса заканчивается известием о том, что корабли Антонио благополучно вернулись.
По дороге мужики встретили священника и, поклонившись низко, попросили ответить «по совести, без смеху и без хитрости», действительно хорошо ли ему живется на Руси. То, что рассказал поп, развеяло представления семерых любопытных о его счастливой жизни.
Они искали счастливого человека