Мені здається, що без друзів життя втрачає свій сенс, стає безрадісним, людина не може відчувати всієї повноти буття.
По-перше, справжня дружба плекає інтерес до життя, виникаючи зі спільних зацікавлень чи захоплень. Іноді вона з'являється ще в дитинстві як дар, цінності якого не усвідомлюєш. Та поряд із другом почуваєшся по-справжньому щасливим: з ним ти ділиш горе навпіл, а радість примножуєш.
Яскравим художнім утіленням цієї думки є твір Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки". Життя Яви й Павлуші - чудовий приклад радісної підліткової дружби, яка не має ні зобов'язань, ні якогось тягара. Невідомо, чи збережуть хлопці це світле почуття надалі. Та прагнення мати й берегти друга, розуміння важливості дружби дивовижним чином залишається одним із найсильніших уражень від цієї книжки в читачів уже декількох поколінь.
По-друге, дружба міцнішає з часом, якщо люди здатні на тонку й послідовну роботу душі, щоб плекати, розвивати ці взаємини, - шліфуючи скарб дружби, вони самі зростають душею. І навпаки, вражена іржею байдужості, нещирості або заздрості, дружба руйнується.
Прикладом справжньої, вірної дружби для мене є мама зі своєю подругою Галиною. Вони познайомилися й зблизилися, навчаючись разом в універсітеті, а згодом тітка Галина переїхала зі свого міста жити до нас. Ось тоді в моїх бабусі й дідуся з'явилася ніби ще одна донька. З часом дружба дівчат міцнішала, і, хоч обидві вже мають дорослих дітей, так і світяться молодістю, життєлюбством. Вони завжди підтримують і одна одні, і людей навколо.
Отже, дружба - це найкращий скарб в житті.
Мені здається, що без друзів життя втрачає свій сенс, стає безрадісним, людина не може відчувати всієї повноти буття.
По-перше, справжня дружба плекає інтерес до життя, виникаючи зі спільних зацікавлень чи захоплень. Іноді вона з'являється ще в дитинстві як дар, цінності якого не усвідомлюєш. Та поряд із другом почуваєшся по-справжньому щасливим: з ним ти ділиш горе навпіл, а радість примножуєш.
Яскравим художнім утіленням цієї думки є твір Всеволода Нестайка "Тореадори з Васюківки". Життя Яви й Павлуші - чудовий приклад радісної підліткової дружби, яка не має ні зобов'язань, ні якогось тягара. Невідомо, чи збережуть хлопці це світле почуття надалі. Та прагнення мати й берегти друга, розуміння важливості дружби дивовижним чином залишається одним із найсильніших уражень від цієї книжки в читачів уже декількох поколінь.
По-друге, дружба міцнішає з часом, якщо люди здатні на тонку й послідовну роботу душі, щоб плекати, розвивати ці взаємини, - шліфуючи скарб дружби, вони самі зростають душею. І навпаки, вражена іржею байдужості, нещирості або заздрості, дружба руйнується.
Прикладом справжньої, вірної дружби для мене є мама зі своєю подругою Галиною. Вони познайомилися й зблизилися, навчаючись разом в універсітеті, а згодом тітка Галина переїхала зі свого міста жити до нас. Ось тоді в моїх бабусі й дідуся з'явилася ніби ще одна донька. З часом дружба дівчат міцнішала, і, хоч обидві вже мають дорослих дітей, так і світяться молодістю, життєлюбством. Вони завжди підтримують і одна одні, і людей навколо.
Отже, дружба - це найкращий скарб в житті.
Каждому особенно дорог тот уголок земли, где рос, где стал человеком. И всё-таки на вопрос о «лучшем месте на земном шаре» я всегда говорю: Средняя полоса.
Рязанские поля и берёзы возле Оки, калужские и тульские перелески с тихой водой в маленьких речках, Подмосковье, владимирские просёлки, земли тамбовские и воронежские, где леса иссякают и начинаются степи, - это всё в обиходе мы зовём Средней полосой, имея в виду широкий пояс России, идущий с запада до Урала.
Я очень люблю этот пояс земли. И объяснения в этой любви должны быть понятны всем, кто сумел приглядеться к неброской, но тонкой красоте Средней России, до самых глубин понятой Левитаном, Нестеровым, Чайковским, Тютчевым, Фетом, Есениным, Паустовским.
В году мы знаем и длинные ночи, и длинные дни, когда они отделяются друг от друга только светом двух зорь. Мы знаем снег и синий июльский зной. Каждый год мы видим зеленый дым зарождения жизни и жёлтое увядание. Одна из прелестей жизни – контрасты и перемены… Летом мы ожидаем осень. Потом рады первому снегу, первым проталинам, первым цветам. Непрерывная цепь перемен…
Снег, покрывший землю за одну ночь… Белый снег белым почти не бывает, он бывает то пепельным, то розовым, то почти синим, смотря по тому, какое в этот час было небо. Снег скрипит под ногами капустой и пахнет арбузом. Снег, снег… Короткие дни без теней. Копны снега на опушке. Цепочка лисьего следа. В лесу глухо. Спешишь засветло вернуться домой.
Какими ослепительно синими бывают лоскутки неба, когда дни начинают прибавлять, как звенит прокалённый морозом снег и как постепенно весь снежный мир становится синим!
Сколько дождей разных и непохожих видел я у себя дома! У этих дождей тоже названия есть: «проливной», «грибной», «обложной», «долгий», «осенний», «зимний», от которого снег покрывается сверкающей коркой, и на деревьях остаются прозрачные ледяные бусы.
Град. Иней. Туманы и росы. Облака, прозрачные, как тонкая пряжа, и тяжёлые, как свинец. Изморозь, белой солью лежащая по утрам на траве. Зимний узор на окнах…
Июль с васильками, ромашками и желтизною хлебов незаметно, совсем незаметно сменяется тихим задумчивым августом…
Сенокосы и листопады, разливы рек, первый снег и первые ландыши… Есть на земле волшебная Средняя полоса. (В.Песков.)
Объяснение: