Поэт говорит о бессмысленном и разрушительном вмешательстве человека в дикую природу. И несмотря на то, что правда не на стороне человека, сила – именно на его, поэтому он является источником настоящих бед. Он убивает ради забавы, уничтожая животный мир.
Первая его часть – это экспозиция – некто идет по степи, цель его путешествия остается загадкой. Он останавливается, пораженный страшной картиной: оголодавшие волчата пьют кровь из перерезанного горла матери. И ужас ситуации даже не в том, что волчица была убита и теперь ее потомство (а малыши еще слепы) может погибнуть. Он в том, что убили волчицу даже не ради шкуры, а просто забавляясь.
Заканчивается история той же картиной – человек идет по степи. Но автор добавляет мораль: охотник, хотя и был волчатником, не тронул малышей, оставшихся без защиты!
Мої роздуми щодо нашого покоління мають вельми оптимістичне підґрунтя. Попри деякі хвилювання та закиди про те, що молодь нині вже не та, що була колись, я маю впевненість і переконаний - молодь зараз може й не та, але вона не тільки не гірша, але ж краща від минулих поколінь.
Герой нашого часу, на мій погляд, це людина, яка має широкий горизонт. Вона мислить високими категоріями, їй вже недостатньо того світу, що у вікні, і тих догм, які сповідували предки. Так, ми наслідуємо кращий приклад своїх пращурів, пишаємося їх деякими здобутками, але ми можемо створювати і створюємо нове життя, на нових засадах і принципах.
Ми, молоді, дуже активні, обізнані, освічені, прагматичні, цілеспрямовані люди. Якщо хочете - ми амбітні в кращому розумінні цього слова. Що поробиш - без цього в наш час не проживеш. Час вимагає від людини певноі моделі поведінки.
Дещо ідеалізований образ Героя Нашого Часу такий: він має оптимістичний настрій, він просякнутий командним духом, він стежить за своїм здоров"ям і веде правильний б життя, він усе вміє, він готовий до будь-яких змін і він патріот. Його основна відмінність від Героїв Минулих Часів - він живе у віртуальному світі і не відчуває різниці між ним і світом реальним.
Добре це чи погано і до чого призведе - поживемо, побачимо. Але, як кажуть, що маємо, те маємо. Мій власний оптимізм щодо цього тримається на висловлюванні когось з великих: кожне покоління вважає себе більш розумним, ніж минуле, и більш мудрим, ніж прийдешнє.