Ровный золотистый оттенок уже несколько часов наполнял ночной воздух...
Казалось бы все замерло, не было ни малейшего шероха и стука лишь тишина...
Однажды в эту пустошь пришел человек, нарушив идиллию лишь одним звуком, стуком сердца...
много лет и он все нарушал и нарушал спокойствие природы, ломая сучья под ногами ,когда шел, стуком кремня о кремень , когда зажигал костёр, скрежетом пилы, когда пилили деревья...
Через некоторое время человек обустроил жилище, кров и еду, и другие люди со стуком сердца, приходили в некогда гармоничную пустошь...
Через много много лет все изменилось , людей стало больше, среди них были женщины и мужчины, дети и старцы, мудрецы и сумасшедшие, но у каждого был свой стук сердца...
Ради того чтобы бились миллионы сердец природа пожертвовала своей гармонией, оставив тогда того человека, с его уникальным стуком, запомнив его навсегда...
Проблема бездуховності людини, засліпленої прагненням до наживи
(комедія І. Карпенка-Карого "Сто тисяч")
Жадоба до матеріального збагачення завжди призводила до духовного зубожіння. Цю аксіому доводили і Бальзак, і Мольер, і багато інших майстрів художнього слова. Не лишився осторонь і український драматург Іван Карпенко-Карий. У комедії "Сто тисяч" він зобразив характери, які у погоні за грошима забули про основи основ людського буття — моральні принципи. Таких героїв у п'єсі двоє: Герасим Калитка і кум його Савка. Проте, попри спільну в житті мету — здобуття грошей, — якими різними є ці персонажі! У першу чергу, мотиви для збагачення у кожного з них — різні. Першою і центральною фігурою п'єси є багатій Герасим Калитка. Він не знаходить собі місця, прагнучи розширити свої земельні володіння: "Тут недоїдаєш, день при дні працюєш, жінка з діжі рук не виймає — і тілько ж всього-на-всього двісті десятин, а то ж, мабуть, і в десять тисяч не вбереш. Не спиться мені, не їсться мені..." Найперше його цікавить матеріальне, а духовне — повністю знецінюється. Так, релігійні традиції свого народу він використовує виключно у власних інтересах, спекулюючи поняттями віри. У робітника він забирає половину хлібини, посилаючись на те, що "гріх у неділю снідать".