бездетная женщина по совету колдуньи вырастила из зернышка тюльпана девочку в дюйм ростом — дюймовочку. колыбелькой для нее стала ореховая скорлупка, лодкой — лепесток тюльпана в блюде с водой и цветами, где девочка плавала и пела.
однажды ночью ее украла жаба, чтобы сделать невестой для своего безобразного сына. плач дюймовочки, сидящей на листе кувшинки, пока жабы украшали свое жилище, разжалобил рыбок — они перегрызли стебель и девочка поплыла по течению, с «запряженного» мотылька.
красавицу унес к себе майский жук, но его сородичам не понравилась щуплая девочка, и он оставил ее в ромашке. дюймовочка разрыдалась от того, что считала себя некрасивой, хотя на самом деле была хорошенькая.
зимой девочка ушла из леса и добрела до норки полевой мыши. та обогрела и накормила бедняжку, оставила ее у себя и посоветовала выйти замуж за богатого крота. будучи в гостях у этого завидного жениха, дюймовочка увидела ласточку — ее все считали умершей, но девочка, укрывая птичку покрывалом из травы, услышала, как бьется птичье сердце.
всю зиму дюймовочка ухаживала за ласточкой, поранившейся о терновый куст и отставшей от сородичей, а весной та улетела, предложив девочке полететь с ней (отказалась — жалко было бросать мышь).
тем временем к дюймовочке уже посватался крот, и все готовились к свадьбе. осенью приданое было готова, а на слова девушки о том, что она не хочет выходить замуж за крота, мышь пригрозила своими зубами. в день свадьбы невеста вышла попрощаться с солнцем и цветами, и встретила ласточку.
птица опять предложила улететь — и в этот раз дюймовочка не отказалась. в теплом краю ласточка посадила подругу в цветок, где сидел король эльфов. он сделал предложение красавице, а на свадьбу ей подарили пару прекрасных крыльев.
Шериф всілякими намагався покінчити з ватагою Робіна Гуда. Чутки про непереможного Робіна дійшли до Лондона, і король послав бідолашному Фітзу наказ, погрожуючи зняти його з посади, якщо він не спіймає ватажка розбійників. Ось чому шериф аж із шкури пнувся та гасав по лісу, силкуючись заскочити Робіна Гуда зненацька. Проте всі його старання не давали ніяких наслідків. Тоді шериф збільшив винагороду за голову Робіна, сподіваючись, що це спокусить когось із переможців на королівських турнірах випробувати своє молодецтво поза мурами міста.
Такий герой і справді знайшовся. Це був найманий лицар з королівської важкої кінноти, на ім'я Гай Гісборн. Його вважали одним із кращих лучників і мечоносців у всій королівській армії, але серце в нього було підступне й запроданське. Він добився в короля дозволу негайно вирушити на розшуки ватажка розбійників і, озброївшись папером від його величності, примчав до шерифа Ноттінгема: «Поклявсь я Робіна спіймать, знайду лиш — так і знай: у ріг баранячий скручу, – Це каже Гісборн Гай!». Перевдягнувшись, Гісборн вирушив до лісу, де зразу ж зустрів Робіна, який з розмови з незнайомцем зрозумів, що його розшукують, щоб вбити. Але Робін виявився кмітливішим, він запропонував незнайомцю постріляти з лука. Через деякий час Робін зізнався, що він є саме тією людиною, яку шукає Гай Гісборн. Почався двобій: «Це був такий двобій, який рідко кому доводилося бачити навіть у Шервудському лісі. Вороги похмуро зиркали один на одного, і в очах у них палала ненависть. Один з них бився за своє життя, другий — за винагороду та королівську ласку». В результаті, Робін Гуд здобуває перемогу: «Схрестились гострії мечі; «Яке маля хоробре!» – Подумав Роб. Та бій кінчивсь, їй-богу, дуже добре!».
Объяснение: