а що потрібно зробити ? розказати, що робили поганого, а що доброго ?
може щось таке:
полонені німці: добро: зводили будинок з любов"ю і на совість; зло, жорстокість: не любили цей народ, не любили будинки, які мали тут поставити
місто: добро: давно не сердилося на німців, зло, жорстокість: ніхто не звертав уваги на те, що німці хворіли, Фрідріха поховали "укинувши в яму і навіть не насипавши горба"
Фрідріх: добро: часто згадував своїх дітей і сумував за ними, любив інших дітей, наполегливо всю весну і літо сіяв квіти; зло: в будь-якому випадку він потрапив в полон не випадкового, він - ворог, а ще мені важко судити іншу людину, але зневіра, самогубство - це великий гріх.
охоронець: добро: шкодував хворого Фрідріха, пригощав його цигарками і дозволяв лежати під стіною, зло, жорстокість: нічого не зробив для порятунку Фрідріха (правда, невідомо, чи він міг щось зробити), гиркав до полонених, називаючи їх "бидлотою"
діти: добро: любили, коли Фрідріх саджав на коліна та співав своїх дурних німецьких пісеньок, зло, жорстокість: топтали і розкидали грядку, яку з такою любов"ю сіяв Фрідріх, кидали в Фрідріха грудками.
героїня: добро: з роками зрозуміла, що на людське відношення, повагу має право будь-яка людина; зло, жорстокість: як дитина війни бачила в полонених німцях лише ворогів, тому знущалася разом з іншими з хворого Фрідріха, топтала його грядочку.
План это поэтапно ну вот (Лиса с журавлем подружилась, даже покумилась с ним у кого-то на родинах.Вот и вздумала однажды лиса угостить журавля, пошла звать его к себе в гости.— Приходи, куманек, приходи, дорогой! Уж я так тебя угощу!Идет журавль на званый пир, а лиса наварила манной каши и размазала по тарелке. Подала и потчевает:— Покушай, мой голубчик-куманек! Сама стряпала. Журавль хлоп-хлоп носом, стучал, стучал, ничегоне попадает!А лисица в это время лижет себе да лижет кашу, так всю сама и скушала.Каша съедена; лисица говорит:— Не бессудь, любезный кум! Больше потчевать нечем кума, и на этом! Приходи ко мне в гости.На другой день приходит лиса, а журавль приготовил окрошку, наклал в кувшин с малым горлышком, поставил на стол и говорит:— Кушай, кумушка! Право, больше нечем потчевать.Лиса начала вертеться вокруг кувшина, и так зайдет и этак, и лизнет его, и понюхает-то, все ничего не достанет! Не лезет голова в кувшин. А журавль меж тем клюет себе да клюет, пока все поел.— Ну, не бессудь, кума! Больше угощать нечем. Взяла лису Досада, думала, что наестся на целую неделю, а домой пошла как не солоно хлебала. Как аукнулось, так и откликнулось!С тех пор и дружба у лисы с журавлем врозь.)
1)подружились 2)в гости 3)дружба врозь
1)Лиса с журавлем подружилась, даже покумилась с ним у кого-то на родинах 2)Вот и вздумала однажды лиса угостить журавля, пошла звать его к себе в гости.— Приходи, куманек, приходи, дорогой! Уж я так тебя угощу!Идет журавль на званый пир, а лиса наварила манной каши и размазала по тарелке. Подала и потчевает:— Покушай, мой голубчик-куманек! Сама стряпала. Журавль хлоп-хлоп носом, стучал, стучал, ничегоне попадает!А лисица в это время лижет себе да лижет кашу, так всю сама и скушала.Каша съедена; лисица говорит:— Не бессудь, любезный кум! Больше потчевать нечем кума, и на этом! Приходи ко мне в гости.На другой день приходит лиса, а журавль приготовил окрошку, наклал в кувшин с малым горлышком, поставил на стол и говорит:— Кушай, кумушка! Право, больше нечем потчевать.Лиса начала вертеться вокруг кувшина, и так зайдет и этак, и лизнет его, и понюхает-то, все ничего не достанет! Не лезет голова в кувшин. А журавль меж тем клюет себе да клюет, пока все поел.— Ну, не бессудь, кума! Больше угощать нечем. 3)Взяла лису Досада, думала, что наестся на целую неделю, а домой пошла как не солоно хлебала. Как аукнулось, так и откликнулось!С тех пор и дружба у лисы с журавлем врозь.
Відповідь:
а що потрібно зробити ? розказати, що робили поганого, а що доброго ?
може щось таке:
полонені німці: добро: зводили будинок з любов"ю і на совість; зло, жорстокість: не любили цей народ, не любили будинки, які мали тут поставити
місто: добро: давно не сердилося на німців, зло, жорстокість: ніхто не звертав уваги на те, що німці хворіли, Фрідріха поховали "укинувши в яму і навіть не насипавши горба"
Фрідріх: добро: часто згадував своїх дітей і сумував за ними, любив інших дітей, наполегливо всю весну і літо сіяв квіти; зло: в будь-якому випадку він потрапив в полон не випадкового, він - ворог, а ще мені важко судити іншу людину, але зневіра, самогубство - це великий гріх.
охоронець: добро: шкодував хворого Фрідріха, пригощав його цигарками і дозволяв лежати під стіною, зло, жорстокість: нічого не зробив для порятунку Фрідріха (правда, невідомо, чи він міг щось зробити), гиркав до полонених, називаючи їх "бидлотою"
діти: добро: любили, коли Фрідріх саджав на коліна та співав своїх дурних німецьких пісеньок, зло, жорстокість: топтали і розкидали грядку, яку з такою любов"ю сіяв Фрідріх, кидали в Фрідріха грудками.
героїня: добро: з роками зрозуміла, що на людське відношення, повагу має право будь-яка людина; зло, жорстокість: як дитина війни бачила в полонених німцях лише ворогів, тому знущалася разом з іншими з хворого Фрідріха, топтала його грядочку.
Пояснення: