Мы называем мудрым того человека, который получил много знаний и понял истины о жизни и окружающем мире. Но все эти истины и знания не просто лежат в его голове мертвым грузом. По-настоящему мудрый человек умеет применить знания в своей собственной жизни. А еще он готов поделиться ими с другими. Ведь другие люди тоже нуждаются в знаниях, чтобы стать умнее и счастливее.
Мудрец умеет рассказать о важных вещах так проникновенно, как будто затрагивая саму душу собеседника. Однако он рассказывает не всем подряд, а тем, кто действительно этого хочет.
Мудрость человека - это его ум, эрудиция, сдержанность, тактичность. Также это умение другим, умение принимать правильные решения, выйти из сложной ситуации. А еще взять на себя ответственность, когда это нужно.
Издавна люди в обществе уважали мудрецов. К ним приходили за советами. Чаще это были старики. Ведь обычно люди набираются мудрости с годами, хотя и далеко не все. Но мудростью может обладать и ребенок, и молодой человек, который смотрит на мир чистыми и непосредственными глазами. Тот, кто ясно и правильно понимает законы окружающего мира.
Люди всегда стремятся достичь мудрости с учителей, мыслителей. Для этого они тренируют свой ум и интуицию. Они читают мудрые книги, наблюдают за окружающими людьми и природой, занимаются размышлениями или медитацией.
Мудрость - это как драгоценные камни для человека. Но она все же стоит больше, чем бриллианты и другие сокровища. Недаром в библейской притче царь Соломон попросил у Бога именно мудрости, а не богатства или чего-то другого.
Відповідь:
У творі "Сто тисяч" розкрито багато проблематик, які пов'язані з грішми. Головний герой - Герасим Калитка та його кум Савка, дуже прагнули збагатіти та поповнити свої статки, щоб показати іншим, які вони багаті. Саме через це породжується бездуховність у головного героя. У людини покладено два початки: матеріальність та духовність. Герасим бачив перед собою тільки матеріальність, забезпеченість у житті, одним словом - гроші. Через це він навіть забув про мораль, духовність, зневажав свою жінку. Він тільки і робив, що шукав б стати багатшим. Калитка повністю став цинічним, егоїстичним, нездатним до співчуття.
Він пішов на злочин, щоб стати більш матеріально забезпеченим, що зіграло із ним злий жарт - замість "ста тисяч справжніх купюр", він отримав сто тисяч білих паперців. Та й навіть ця "помста" не повертає до Герасима його духовність, яку він викинув із свого життя, як непотріб. У кінці твору він говорить: "Краще смерть, нiж така потеря", що й ставить крапку про моральні цінності головного героя.
Пояснення: