Герой Д. Лондона переживає різні почуття, що стосуються його фізичного й морального стану, та проявляє позитивні якості характеру. Герой відчуває змореність від довгої дороги, холод Білої пустелі, тугу від усвідомлення зради товариша, страх самотності, голод, який не вгамовується мізерною «їжею», біль у ногах, розтертих до крові, та змученому тілі, відчай після марних спроб роздобути їжу, виснаженість, що призводить до галюцинацій. Але в ланцюжку відчуттів намічається зміна на краще: це сміливість, виявлена під час зустрічі з ведмедем, усвідомлення нестримного бажання жити, спокій, яким змінився страх, терпіння, з яким герой продовжує свій важкий шлях, сила волі у поєдинку з вовком. «Саме життя в ньому не хотіло загинути і гнало його вперед». Головний герой вижив, бо він був сміливий, упертий, мав силу духу, волі, високі моральні цінності, любов до життя. «Доля вимагала від нього дуже багато. Навіть помираючи, він не підкорився смерті»
Детство – самое прекрасное и беззаботное время. только понимаем мы это тогда, когда становимся взрослее. детство – основа нашей жизни. маленькие, мы реагируем на мир по-другому, нежели взрослые: мы не приспосабливаемся, не лицемерим, мы открыто высказываем свое мнение. «устами младенца глаголит истина», – так говорят в народе. взрослея, мы начинаем по-иному оценивать окружающий мир, людей. мы становимся более прагматичными, не такими наивными, становимся иногда равнодушными и эгоистичными. но то, что заложено в нас с детства, остается с нами навсегда. «человек начинается с детства. именно в детстве происходит посев добра», – заметил с. михалков. и только через годы будет ясно, оказались ли семена добра всхожими или сорняки зла погубили их. каждого из нас – сделать так, чтобы проросли семена добра, которые были заложены нашими родителями, близкими, родными, учителями.
Эта книга интересна тем, что её называют романом-сказкой для детей. она написана почти сто лет назад, сразу после революции. некоторым читателям эта книжка не нравится из-за своей революционности. мне тоже, если честно сказать, революционный дух не нравится. но я смотрю на сюжет по-другому. нравится сама невероятная , которая произошла в сказочной стране, где правят три толстяка. о жизни мальчика-наследника тутти, о невероятном стечении обстоятельств, при которых он знакомится с храброй девочкой - циркачкой суок, которая впоследствии оказывается его родной сестрой. мне нравятся в этой книге отважный акробат и канатоходец тибул, доктор гаспару, оружейник просперо. эти герои невероятно обаятельные. смелости, единения народа, братской любви пронесенной через года. великих мастеров, которые своим искусством чудеса, граничащие с волшебством. но при том, что это волшебная сказка, настоящих «чудес» там мало. автор делает акцент на то, что это – обычная жизнь и обычный город, а все чудеса – не что иное, как искусно сделанные фокусы. это , которую нужно прочесть каждому ребенку. книга рассказывает о борьбе добра со злом, о справедливости, честности. и учит, что на каждого "толстяка" найдется свой тибул!
Герой Д. Лондона переживає різні почуття, що стосуються його фізичного й морального стану, та проявляє позитивні якості характеру. Герой відчуває змореність від довгої дороги, холод Білої пустелі, тугу від усвідомлення зради товариша, страх самотності, голод, який не вгамовується мізерною «їжею», біль у ногах, розтертих до крові, та змученому тілі, відчай після марних спроб роздобути їжу, виснаженість, що призводить до галюцинацій. Але в ланцюжку відчуттів намічається зміна на краще: це сміливість, виявлена під час зустрічі з ведмедем, усвідомлення нестримного бажання жити, спокій, яким змінився страх, терпіння, з яким герой продовжує свій важкий шлях, сила волі у поєдинку з вовком. «Саме життя в ньому не хотіло загинути і гнало його вперед». Головний герой вижив, бо він був сміливий, упертий, мав силу духу, волі, високі моральні цінності, любов до життя. «Доля вимагала від нього дуже багато. Навіть помираючи, він не підкорився смерті»