Стихотворение К*** посвящено Анне Петровне Керн. Лирический герой стихотворения признается в Любви и в искренних чувтвах к девушке.
Пушкин встречался с Анной Петровной всего лишь один раз в своей жизни и он влюбился в нее искренне и очень сильно, герою хватило всего лишь мгновения чтобы влюбится в эту девушку. Когда Керн уехала Пушкин страдал:
В глуши, во мраке заточенья
Тянулись тихо дни мои
Без божества, без вдохновенья,
Без слез, без жизни, без любви.
Но вот они встретились снова и вновь новые чувства и лишь тогда для него появиося смысл жизни
Вперше 1274 року, коли йому було 9, а Беатріче — 8. Це сталося на святковій вечірці у будинку Портінарі, куди був за батько Аліґ’єрі, який узяв із собою сина. Данте закохався у Беатріче з першого погляду.
Друга їх розмова відбулася через 9 років. Данте зустрів Беатріче на вулиці, де вона йшла, вдягнута в біле. Беатріче обернулася і привіталася з поетом. Це наповнило Данте радістю, він повернувся додому, думаючи про неї, а коли заснув, то побачив сон, який став сюжетом першого сонету з La Vita Nuova. У цьому сні перед Данте з’явилася могутня фігура, яка сказала поетові: «Я — твій Господь». В руках фігури була спляча Беатріче, вкрита червоним. Фігура розбудила дівчину і змусила її з’їсти палаюче серце поета.
Після того він написав такий вірш про неї:
Хто Беатріче в колі пань спізнає —
Той знайде шлях до вищої мети;
Хто ж їй під ласку зможе підійти —
Хай в небо той подяку посилає.
Її красу чеснота захищає
Від заздрості і чаду суєти,
А це любов примушує цвісти
I віру, і надію окриляє.
В її поставі скромно чепурній
Чесноти, повні лагідного сяння,
З її принад беруть зачарування.
I як нема її в юрбі гучній,
Ті, що думки пошлють наздогін їй,
Зворушені, зітхають од кохання.
Беатріче померла за вісім років після їх другої та останньої розмови, їй було близько 24 років. Після її смерті Данте, намагаючись вгамувати душевний біль, вивчає філософію та латинську літературу. Кінець його кризи збігається із завершенням та впорядкуванням La Vita Nuova.
іб, який Данте обрав для висловлення своїх почуттів до Беатріче, збігається із середньовічною концепцією куртуазного кохання, яка полягала у таємному, без жодної взаємності поклонінню іншій особі. Втім, досі неясно, що змусило Данте покохати Беатріче, адже він зовсім не знав її як реальну людину. Ключ до розуміння поета можна знайти у його творах. Данте бачив у Беатріче , того, хто звільнить його від зла, хто змінить його на краще. Саме тому, з-поміж усіх віршів до Беатріче, Данте зовсім не описує її зовнішність, тільки одного разу згадує про «смарагдові» очі.