«СЛОВО, ЧОМУ ТИ НЕ ТВЕРДАЯ КРИЦЯ» АНАЛІЗ «Слово, чому ти не твердая криця» — вірш Лесі Українки, яка домоглася показати і висвітлити крик полум’яний, заклик до боротьби за соціальне й національне визволення трудящих, за інтернаціональне єднання в цій боротьбі. «Слово, чому ти не твердая криця» аналіз Жанр – громадянська лірика. Тема — звернення до слова, як до могутньої зброї в руках людини. Ідея — уславлення міцної зброї, тобто слова, яке в умілих руках перетворюється на меч. Ліричний герой звертається до слова, як до єдиного, що може її захистити, чим вона може добитися справедливості. Лірична героїня прагне удосконалити його й передати «месникам дужим». Художні засоби: – епітети: твердая(криця); гострий, безжалісний (меч); вражі (голови); щира, гартована (мова); (зброя) іскриста; невідомих (братів); месники (дужі); хворі (руки); метафори: слово — «зброя іскриста», «єдиная зброя», «меч на катів», «щира, гартована мова»; присутні звернення до слова. Римування – парне. Віршовий розмір – чотирьохстопний дактиль. Твір побудований на персоніфікації: до свого слова авторка звертається як до живої істоти, порівнюючи його з гострим мечем та іскристою зброєю. Система вдало дібраних епітетів допомагає створити образ, який став символом не лише поезії Лесіної поезії. Поетеса вважає, що її слово може бути «мечем на катів» не лише в її руках. І коли не залишиться сил у неї, нові месники підіймуть зброю і кинуться одважно до бою: «Зброя моя, послужи воякам краще, ніж служиш ти хворим рукам!» Леся Українка розуміє, що боротьба буде нелегкою, будуть поразки і страшні жертви, але це не лякає її. «Слово, чому ти не твердая криця» Леся Українка Слово, чому ти не твердая криця, Що серед бою так ясно іскриться? Чом ти не гострий, безжалісний меч, Той, що здійма вражі голови з плеч? Ти, моя щира, гартована мова, Я тебе видобуть з піхви готова, Тільки ж ти кров з мого серця проллєш, Вражого ж серця клинком не проб’єш… Вигострю, виточу зброю іскристу, Скільки достане снаги мені й хисту, Потім її почеплю при стіні Іншим на втіху, на смуток мені. Слово, моя ти єдиная зброє, Ми не повинні загинуть обоє! Може, в руках невідомих братів Станеш ти кращим мечем на катів. Брязне клинок об залізо кайданів, Піде луна по твердинях тиранів, Стрінеться з брязкотом інших мечей, З гуком нових, не тюремних речей. Месники дужі приймуть мою зброю, Кинуться з нею одважно до бою… Зброє моя, послужи воякам Краще, ніж служиш ти хворим рукам!
Джерело: https://dovidka.biz.ua/slovo-chomu-ti-ne-tverdaya-kritsya-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Объяснение:
Сказка-быль - название жанра противоречивое, так как быль, то, что было на самом деле, исключает сказочное, фантастическое. А вот в "Кладовой солнца" всё можно назвать сказкой и одновременно былью.
Прочитаем первые строки произведения. "В одном селе, возле Блудова болота... "
- На что похоже?
На сказку. Вспомните сказочный зачин. И здесь он присутствует - рассказ о жизни детей. Но тут же автор даёт вполне конкретное указание места, историческое время, реальные герои - дети, их соседи, Антипыч, занятия и заботы людей.
Традиционно сказочным является и сюжет: девочка собирала в лесу ягоды и заблудилась. Но это и вполне реальное событие. Наконец, в основе произведения лежит изображение борьбы добра и зла. Как и в сказке, добро побеждает: Митраша не только но и осиливает матёрого волка, Травка находит нового хозяина, Настя раскаивается в своей жадности. Благополучный конец - главный элемент сказки. Сказка и быль одновременно присутствуют в тексте произведения Пришвина.
Это значит, что перед нами сказка-быль.
Сказка-быль - это рассказ, основанный на реальных событиях, но в данное повествование внесены элементы творчества.
В своём произведении М. Пришвин заставляет растения чувствовать и действовать - деревья стонут, рычат, а животных наделяет "мыслить" и "разговаривать" - лось, сороки, лисичка, волк рассуждают как люди, крики птиц ( вороны, кулик, глухарь, тетерева, сороки) переводятся на человеческий язык.