Якраз у поемі лорда Байрона "Мазепа" мало не центральною стала фантастична любовна історія, що її запустив в обіг Мазепин недоброзичливець при дворі польського короля.
Ця оповідка потім мандрувала із сюжету в сюжет, від одного автора до іншого. Нібито ревнивий чоловік, вистеживши Мазепу на таємному побаченні зі своєю дружиною, прив'язав коханця до спини дикого необ'їждженого коня - і той помчав степами на схід, в Україну.
Байрон компонує свою поему як розповідь самого героя про цю подію шведському королю Карлу ХІІ у таборі після полтавської битви й акцентує мотив його величної помсти: "Старий безумець! Він мені // Проклав дорогу до престолу".
Далі легенда розгортається у згоді з романтичними ідеалами й уявленнями.
Приреченого рятує юна красуня, він наснажується потугою рідної землі. (Адже це романтики при початку позаминулого століття підносять національну ідею, уславлюють порив до свободи й права виняткової особистості. Українські реалії давали багато матеріалу для таких інтерпретацій).
Русский музей в Санкт-Петербурге.
Картины 19го века.
Когда я была в Русском музее, меня очень впечатлила работа Архипа Куинджи "Лунная ночь на Днепре". Картина написана 140 лет назад, но все еще потрясает воображение. Луна изображена так достоверно, что кажется, лунный свет льется через отверстие в холсте. Эта картина очень нравилась современникам. Уже в мастерской работу купил Константин Романов, племянник императора. Для законченной картины организовали выставку. Первый раз на выставке была всего одна картина. Народ выстраивался в очереди, чтобы посмотреть на нее.
На фото в интернете не понять, в чем магия фосфорического лунного света в темной летней ночи. Это надо видеть вживую!