ответ:Якщо народ не знає своєї історії і не несе за це відповідальності, то будь-хто може скористатися такою слабкістю і висвітлити історичні факти по-своєму, задля своїх інтересів, що досить часто сьогодні й відбувається. Саме з цієї причини в Україні виникають суперечки з приводу того, чи потрібно визнавати голодомор 1932-1933 років актом геноциду українського народу, чи варто проголошувати тих чи інших осіб (як-от: І. Мазепу, С. Бандеру, Р. Шухевича) національними героями, чи доцільно знищувати пам’ятники комуністичних діячів, та з багатьох інших питань. Усі ці непорозуміння (а вони інколи набувають величезних масштабів!) є наслідком незнання громадянами нашої країни історичних фактів, яке робить їх відкритими для будь-яких ідеологічних впливів.
Кожен із нас повинен знати історію свого народу, своєї держави. Освічена людина завжди розуміє, що без минулого немає сучасного, без традиційного немає нового, без колишнього немає теперішнього. Для народу його історія – це не минуле, це його душа. Хто з нас, не знаючи історії, зможе пояснити, чому українці так шанують землю, а працю на ній називають священною; чому вінок і писанка мають таке глибоке символічне значення для нашої культури; чому наша мова послуговується літерою «ї», якої немає в жодній іншій мові світу? Той, хто не знає національної історії, ніколи не зможе зрозуміти свого народу й діяти на його благо.
Сьогодні українські освітяни та науковці приділяють велику увагу «історичній освіченості» молоді, запроваджують у навчальних закладах спеціальні курси, організовують заходи, спрямовані на виявлення рівня знань про історичні події, відгомін яких викликає резонанс у сучасному суспільстві. Головна мета історичної освіти полягає у «навчанні вчитися» на помилках своєї країни, адже лише вміння усвідомлювати й аналізувати історичні помилки до запобігти їх повторенню. Саме це, на мою думку, є однією з головних передумов успішної розбудови нашої держави.
вибач якщо неправильно:)
Объяснение:
Нам трудно даже представить мир, в котором нет книги. К ней мы привыкли с самого детства, она раскрывала перед нами удивительные тайны жизни и давала полезные советы в трудную минуту, учила нас понимать самих себя.
Важнейшее предназначение книги - сохранять знания, накопленные веками, и передавать их следующим поколениям. Благодаря этому стал возможен стремительный прогресс человечества в последние столетия в области науки. Большинство научных открытий делается на основании ранее накопленной и систематизированной информации, результатов опытов со всех уголков мира. Знания, которые мы получаем из книг, позволяют нам двигаться вперед, не тратя время на открытие того, что уже кому-то известно. Книге мы обязаны тем, что и сегодня можем наслаждаться шедеврами древней литературы. Но есть такие рассказы где герой перевирает смысл книг, прочитанных им, и умничает перед людьми. Например рассказ Книга Габдулла Тукай
Самыми запоминающимися были лошади. Мальчик дружил с ними, знал о характере многих, подкармливал и поил.
2. Колхозный конюх был нерадив, выпив, мог сутками не появляться на лугу. Лошади страдали от жажды и насекомых, в поисках корма они выдирали растительность под копытами до дерна. Измученные тяжелым трудом и недосмотром, животные были покорны и невзрачны, рано старели и болели.
3. Любимица главного героя, пятилетняя кобылка Рыжуха, сохранила задор молодости. Приятный вид, умные глаза и покладистый характер сдружили ее с мальчиком. Она ждала и узнавала своего друга издалека, охотно угощалась хлебом сдобренным солью.
4. Сам факт диалога уже необычен. Как надо любить и чувствовать животное, чтобы понять его боль, расслышать мольбу. Только чистое детское сердце на такое. Но даже оно не в силах открыть горькую правду другу.