Произведение В.Г. Короленко "В дурном обществе" является повестью. Отличительными чертами повести является то, что она несколько больше рассказа, в ней происходит не одно, а несколько событий в течении какого-то времени, в ней больше персонажей, имеется не одна, а две или несколько сюжетных линий. Эти признаки есть в повести "В дурном обществе: её объём больше рассказа, в ней представлено большое количество героев (нищие, Вася и его семья, другие второстепенные герои), описываются различные события (жизнь нищих, взаимоотношения в семье Васи, дружба Васи, Валека и Маруси), в том числе те, которые происходили за долго до этого (кем раньше были нищие, как они оказались в подземелье, как отец Васи судил князя, смерть матери Васи). Так же в повести две сюжетные линии: взаимоотношения Васи и отца, дружба Васи с нищими.
Відповідь:
Олена – головна героїня повісті “Людина” Ольги Кобилянської. Дочка царсько-королівського лісового радника. Вона читає серйозні книги, розмовляє з молодими людьми про “соціалізм, натуралізм, дарвінізм, питання жіноче, питання робітницьке…”, відстоює “рівноправність між мужчиною і жінкою”. Це страшенно лякало батьків, викликало осуд у їхніх знайомих і товаришів, адже дівчина йшла проти всіх усталених поглядів та традицій, що існували у цьому провінційному містечку. Дівчата повинні були вивчати французьку мову, оволодівати музикою й танцями, готуватися повністю віддати себе у владу чоловікові. Мати й батько іншого шляху для Олени не бачили й не бажали
Образ Олени – це образ сильної й цiльної особистостi. Серед цього оточення вона видiляється рiзнобiчними iнтересами, художнiм смаком, тонким розумiнням мистецтва. Вона бачить своє мiсце поряд з чоловiками у прогресивному поступi суспiльства. Вона закохана в Стефана, але після його смерті не погоджується на заміжжя, навіть під тиском родини. Олена не бажає виходити за “нелюба”. Але пізніше пiд тиском обставин Олена Ляуфлер все ж змушена вiдмовитись вiд мрiй про незалежне життя, стати дружиною, вiрнiше – рабинею нелюбого чоловiка заради матерiального добробуту збiднiлих батькiв, вона не може до кiнця змиритися з цими обставинами. Дiвчина вивчає свого майбутнього нареченого уважно, шукає в ньому те добре, що ви-кликало хоча б повагу замiсть любовi. Я в цьому вбачаю не лише усвiдомленi принципи героїнi, але й наслiдування “книжковим” iдеалам. Та це – моя думка. Вiдверто кажучи, мене iнколи вражає її твердiсть, неначе в неї дiйсно чоловiчий характер. Та цьому хибному враженню заперечують її суто жiночi риси: вона прагне до жiночого щастя (однак лише з чоловiком, що переймається її поглядами); вирiшує наблизити до себе Фельса i в той же час пiдсвiдомо намагається вiддалити час освiдчення; панiчно боїться свого майбутнього, але має твердий намiр здiйснити задумане. Зворушливою є сцена прощання Олени з листами Стефана Лiєвича, найдорожчим, що у неї залишилось.
Пояснення: