Прометей – титан, який зробив багато для людей: відкрив їм «науку чисел і письмен сполучення», дав їм «творчу пам’ять — праматір муз», навчив приручати тварин, впровадив мореплавство, допоміг знаходити залізо, мідь, срібло й золото. В скрутну хвилину не має зла на людей, він жаліє їх і не шкодує про те, що зробив. «Для смертних всі знаряддя ці я винайшов, Собі ж, бездольний, не знайду я Як із біди своєї ізвільнитись». Мужньо зносить усі страждання, усвідомлюючи свою безневинність («Я, страждаю безвинно») і не бажаючи врятувати собі життя розкриттям таємниці про падіння влади Зевса («Свого нещастя на негідне рабство я не проміняю… Скажу відверто — всіх богів я ненавиджу»)
Чимало літературознавців намагалися визначити жанр роману «Євгеній Онєгін». Його називали і соціально-побутовим, і соціально-психологічним, і соціально-аналітичним, навіть «енциклопедією» російського життя. І кожне визначення до певної міри є справедливим, але переліченими жанрами можна визначити й інші твори, які зовсім не схожі на роман Пушкіна. Довіримося автору, який у посвяті назвав цей твір «вільним романом». І справді, перше, що вражає кожного читача цього роману,— свобода. Вона відчувається в усьому. Вірші роману легкі, невимушені, наче автор зовсім не докладав зусиль, щоб створити їх. А між тим, роман — подвижницька праця, подвиг упродовж семи років. А грандіозна будівля, яка складається з тисяч віршових рядків, вийшла напрочуд легкою і вишуканою. Зведення цієї будівлі стало можливим завдяки відкриттю Пушкіна — особливій «онєгінській» строфі. На перший погляд, відкриття це формальне, але саме воно дає змогу не лише утримувати всю конструкцію, а й змінювати її, добудовувати, вміщувати найрізноманітніший зміст.