Франца Кафку називають одним із найтрагічніших письменників ХХ ст., митцем-пророком, великим художником сумнівів, співцем страждань. Його сповнені абсурду і безвиході твори й досі лишаються таємницею для літературознавців, які не втомлюються шукати в них прихований зміст. Не менш загадковою є і постать самого прозаїка.
Визначальний вплив на становлення майбутнього письменника справила особистість батька. Герман Кафка відзначався жорстокістю, запальним характером, від якого найчастіше потерпав його син. Одним із найпоказовіших був випадок, коли маленький Франц прокинувся вночі та попрохав у батька принести води — розлючений Герман витягнув хлопчика з ліжка, вивів на балкон і замкнув його там аж до ранку.
Зростаючи в атмосфері постійного страху і покори перед батьком, Франц шукав заступництва у співчутливої матері. Однак Юлія Кафка, заклопотана вихованням одразу трьох дочок, навіть фізично не могла приділяти достатньої уваги сину. Він інколи вдавався аж до симуляції хвороби, аби мати проводила з ним більше часу.
Саме така атмосфера у родині вплинула на його світогляд : Кафка почав вважати сімейне життя тяжким випробуванням. Його щоденники і листи просто майорять наріканнями на безпросвітність існування з родиною.
Він завжди писав про своє існування як про таке, що досі не почалося: «Моє життя — це сумніви перед народженням», «Судного дня буде враховано той факт, що моє життя має початися наступного дня», «Ще не народитися — і вже бути приреченим ходити вулицями і розмовляти з людьми». З погляду психоаналізу таке «умовне життя» являє собою конфлікт між вимогами внутрішнього світу і прагненням до зовнішньої реальності.
Человеческая сущность, как известно, лучше всего раскрывается в экстремальных ситуациях. Это и есть главная мысль рассказа, который написал Виктор Астафьев. Васютка оказался в одной из них. И он смог проявить мужество, находчивость, решительность. Конечно, мальчик очень испугался, поняв, что значило потеряться в лесу. Однако природа не любит трусливых и слабых, и Васютка отлично это осознавал. Конечно, он много раз был в лесу и знал из рассказов рыбаков, как нужно поступать в таких ситуациях. Вместе с тем Васютка понимал, как легко сгинуть навеки в просторах суровой тайги. Поэтому ему понадобилась вся его воля, мужество и самообладание для того, чтобы не поддаться панике. Виктор Астафьев отмечает, что Васютка, как опытный взрослый, обдумывал каждый шаг, каждое действие, устраиваясь на ночлег, выбирая направление, добывая еду. Благодаря мужеству он вышел победителем из леса. Его победа заключалась в том, что он преодолел в себе страх и растерянность, и это Васютке вернуться домой. Он выдержал испытание, а наградой стало озеро, полное рыбы, о котором мальчик поведал рыбакам.
"Маленький принц" Антуана де Сент-Экзюпери относится к вечным произведениям - таким, которые никогда не устареют. "Маленький принц" - это мудрая сказка-притча. Поэтому она интересна и детям, и взрослым. Каждый вынесет из нее что-то свое.
Дети с удовольствием будут следить за сюжетом: путешествие Маленького принца было интересным и насыщенным, во время своего путешествия он встретил много людей - и не только людей. Детям интересно воображать маленькую планету, где он жил, представлять себя на месте героя.
Взрослые же люди с большим вниманием отнесуться к глубоким мыслям, которые автор высказал от лица персонажей. "Мы в ответе за тех, кого приручили", "Главного глазами не увидишь - зорко одно лишь сердце" - вот всего две самые известные цитаты из этого произведения. А сколько их там еще!
Взгляд Маленького принца на окружающий мир - по-детски открытый и не по-детски мудрый - заставляет взрослого человека задуматься над тем, правильно ли он живет, не упускает ли он самое важное в жизни. Открытый и наивный мальчик видит то, что взрослые люди не замечают. И книга Антуана де Сент-Экзюпери им вспомнить то, что они знали, будучи детьми. Знали, но почему-то забыли.
Франца Кафку називають одним із найтрагічніших письменників ХХ ст., митцем-пророком, великим художником сумнівів, співцем страждань. Його сповнені абсурду і безвиході твори й досі лишаються таємницею для літературознавців, які не втомлюються шукати в них прихований зміст. Не менш загадковою є і постать самого прозаїка.
Визначальний вплив на становлення майбутнього письменника справила особистість батька. Герман Кафка відзначався жорстокістю, запальним характером, від якого найчастіше потерпав його син. Одним із найпоказовіших був випадок, коли маленький Франц прокинувся вночі та попрохав у батька принести води — розлючений Герман витягнув хлопчика з ліжка, вивів на балкон і замкнув його там аж до ранку.
Зростаючи в атмосфері постійного страху і покори перед батьком, Франц шукав заступництва у співчутливої матері. Однак Юлія Кафка, заклопотана вихованням одразу трьох дочок, навіть фізично не могла приділяти достатньої уваги сину. Він інколи вдавався аж до симуляції хвороби, аби мати проводила з ним більше часу.
Саме така атмосфера у родині вплинула на його світогляд : Кафка почав вважати сімейне життя тяжким випробуванням. Його щоденники і листи просто майорять наріканнями на безпросвітність існування з родиною.
Він завжди писав про своє існування як про таке, що досі не почалося: «Моє життя — це сумніви перед народженням», «Судного дня буде враховано той факт, що моє життя має початися наступного дня», «Ще не народитися — і вже бути приреченим ходити вулицями і розмовляти з людьми». З погляду психоаналізу таке «умовне життя» являє собою конфлікт між вимогами внутрішнього світу і прагненням до зовнішньої реальності.