В комедии А.С. Грибоедова «Горе от ума» показан конфликт «века нынешнего» и «века минувшего».
К представителям «века минувшего» относятся Павел Афанасьевич Фамусов и общество, которое его окружает. Им нравится жить по старым порядкам и их всё устраивает.
К представителям «века нынешнего» относится молодой дворянин Александр Андреевич Чацкий. Он хочет внести в общество новые порядки и устои, которые улучшили бы жизнь в лучшую сторону. Но вместо того чтобы прислушаться к его? советам и предложениям (кого?), Чацкого (не считается повтором, так как между однокоренными словами стоит предложение) отвергают и называют сумасшедшим только потому, что он не боится отстаивать свою точку зрения.
В фамусовском обществе считают, что служить надо только ради денег, чинов и наград. Чацкий же считает, что служить надо на благо общества и государства.
Не сошлись взгляды Чацкого (повтор) и фамусовского общества и на крепостное право. В обществе (повтор) ценили и уважали человека только из-за богатства и наличия крепостных (повтор) крестьян. Чацкий же считает диким (заменить) пренебрежение человеческой жизнью, он борется за свободу человека (людей?).
Различие мировоззрений (воззрение) старых московских дворян и передового дворянства (повтор) привели к столкновению "века минувшего" и "века нынешнего". Фамусовское общество ещё очень сильное (очень плохо), но и у Чацкого есть единомышленники. По закону жизни «век нынешний» всё равно сменит «век минувший».
Особливості твору. Леся Українка написала цей твір всього лише за три тижні у місті Кутаїсі, що на Кавказі. Вона тяжко сумувала за Батьківщиною, крім того, знову загострилася її хвороба.
У листі до матері Леся Українка зазначала, що «Лісова пісня» з’явилася в результаті спогаду про дитинство, проведене на Волині, коли її навіки зачарував образ лісової русалки: «Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними». Тому недаремно авторка вводить у свій твір міфічних істот: Мавку, Русалку, Лісовика, Перелесника, Водяника і Потерчат.
Особливості композиції
Найхарактернішою особливістю композиції є органічне переплетення життя двох світів: природи й людини. Лісові істоти олюднені, вони живуть і діють, розмовляють, як люди. У них своє розуміння добра і зла, їх наділено певними рисами вдачі за аналогією до людських.
Зав’язка: дитина лісу Мавка, розбуджена голосом сопілки сільського парубка Лукаша, прокидається від зимового сну.
Розвиток дії: з’являється молодиця Килина – втілення бездуховності й моральної обмеженості. Вона в усьому протистоїть Мавці – уособленню любові й краси. Коли Лукаш зраджує кохану і сватає Килину, охоплена відчаєм Мавка втрачає бажання жити й добровільно погоджується покинути цей світ, зникнути «у підземеллі темного Марища» – «Того, що в скалі сидить».
Кульмінація: розлючена Килина хоче зрубати Вербу-Мавку, але Перелесник (дух вогню) запалює Вербу, а з нею згоряє все господарство.
Розв’язка: Мати й Килина повертаються в село, а Лукаш залишається в зимовому лісі разом із привидом Мавки і поступово замерзає з усмішкою на вустах.
Паспорт твору
Жанр – драма-феєрія
Літературний стиль - неоромантизм, модернізм
Рік написання – 1911 р.
Постановка на сцені – 1918 р.
Екранізація – 1961 р.
Події відбуваються в старезному лісі, на Волині, протягом року.
Тема – зображення світу людини й світу природи в їх гармонійних і суперечливих взаєминах, краса Полісся
Ідея – нездоланність життя, невмирущість мрії людини, незбагненна сила великого кохання.
Проблематика: духовності людини; пошуку гармонії в житті;
кохання і зради; сімейного життя;
матеріального і духовного; життєвого вибору;
роздвоєння душі; добра і зла;
гармонії людини і природи.
Возможно потому что это его хобби, ему это нравится