Ушел солдат на войну, а через три месяца у родились у его жены два сына, выросли они богатырями, получили от старичка два волшебных коня и две сабли богатырские и поехали путешествовать. Один поехал туда где царем быть, стал царем, но потом на охоте его сожрала львица-оборотень. Второй поехал туда, где мертвым быть, однако поочередно трех царевен от трех многоглавых змеев и получил в жены младшую царевну. Узнал, он что брат его погиб и поехал его выручать. Заставил львицу выплюнуть брата и оживил его живой водой. Львицу отпустил, так как она оказалась красивой девицей. Братья разъехались по своим царствам и стали счастливо править
1.Хлопчик, якого назвали Петрусем, народився сліпим…. обличчя хлопчика завжди (було) нерухоме і якось не по-дитячому серйозне.
2.Чудового весняного дня … вивели хлопчика в поле, на берег близької річки. На обличчі хлопчика з'явився безпорадно-розгублений вираз... Від цих нових звуків сильно колотилося дитяче серце. Трель жайворонка, тихий шелест зазеленілої берізки…. – усі ці звуки хлопчик не міг схопити у цілості, і раптом знепритомнів.
3. (Максим зрозумів, що) чуйна натура хлопчика здатна відгукнутися, незважаючи на сліпоту, на поетичні образи пісні.
4. Для свого віку хлопчик був високий і стрункий; обличчя його було трохи бліде, риси тонкі й виразні. Чорне волосся ще дужче відтіняло білість обличчя, а великі, темні, мало рухливі очі надавали йому своєрідного виразу, що якось зразу привертав увагу. Його рухи в знайомому місці були впевнені, та все ж помітно було, що природна жвавість придушена і проявляється іноді досить різкими нервовими поривами.
5. Він затямлював пісні, ще уважніше ловив голоси навколишньої природи і часом вмів узагальнити їх вільною імпровізацією. Він і сам не міг відокремити в своїх піснях цих двох елементів: так суцільно злилися в ньому вони обидва.
6. (У 9 років) … Здавалося, Петро жив повним життям і не усвідомлював своєї сліпоти. А тимчасом якийсь дивний, недитячий смуток все-таки прозирав у його характері.
7. Петро усвідомив що її присутність (Евеліни) не дає йому щастя, а завдає особливого страждання… Хлопець грав на роялі сумні мелодії… Петро постійно думав, навіщо сліпому жити на світі.
8. Численна публіка зібралася в Києві … слухати оригінального музиканта. … в його імпровізації відбивалися живе почуття рідної природи, чуйний оригінальний зв'язок з безпосередніми джерелами народної мелодії.
9. І раптом над зачарованою юрбою у величезній залі, владна й захватна, стояла вже сама тільки пісня сліпих "Подайте сліпеньким... р-ради Христа". Це була пітьма на тлі яскравого світла, нагадування про горе серед повноти щасливого життя...
10. Максим … думав: "Так, він прозрів... Замість сліпої і невтолимої егоїстичної муки, він носить у душі відчування життя, він почуває і людське горе, і людську радість, він прозрів і зуміє нагадати щасливим про нещасних».