Для Александра Сергеевича Пушкина любовная тема является одной из основных в его лирике. В лицейский период поэзия Пушкина еще во многом подражательна. В это время юный поэт увлекается философией сладострастия. В стихотворении "Гроб Анакреона" поэт призывает "страстью пылкой утомляться" и провозглашает формулу всей своей лирики того периода: Жизнью дайте ж насладиться; Жизнь, увы, не вечный дар! В стихотворениях лицейского периода Пушкин воспевает беспечное наслаждение жизнью, дружеский пир, вино. Любовь для него — это тоже одно из жизненных наслаждений, легкое, приятное чувство, стоящее в одном ряду с пиром и вином. Очень скоро легкая, жизнеутверждающая поэзия.
Полоній ховається за портьєрами в кімнаті королеви, щоб підслухати розмову матері з сином. Гамлет вирішує поговорити з матір’ю відверто. Королева обурилася, що син говорить таким тоном з нею, і вирішила покликати короля. Гамлет хапає її за руку, щоб не йшла. Королева злякалася, думала, що він справді божевільний, і скрикнула. Із-за портьєри почувся крик: «До ть королеві!». Гамлет думає, що то король, і протикає портьєру мечем. Він вбиває Полонія, який підслуховував його розмову з матір'ю, впевнений, що за килимами в її спальні ховається Клавдій.