Объяснение:
Мацуо Басё (псевдоним); при рождении названный Киндзаку, по достижении совершеннолетия — Мунэфуса; ещё одно имя — Дзинситиро — великий японский поэт, теоретик стиха.
Родился в 1644 году в небольшом замковом городе Уэно, провинция Ига (остров Хонсю). Умер 12 октября 1694 в Осаке.
Басё родился в небогатой семье самурая Мацуо Ёдзаэмона, был его третьим по счету ребенком. Отец и старший брат будущего поэта преподавали каллиграфию при дворах более обеспеченных самураев, и уже дома он получил хорошее образование. В юности увлекался китайскими поэтами, такими как Ду Фу. В те времена книги уже были доступны даже дворянам средней руки. С 1664 в Киото изучал поэзию. Был в услужении у знатного и богатого самурая Тодо Ёситады, распрощавшись с которым, отправился в Эдо (ныне Токио), где состоял на государственной службе с 1672. Но жизнь чиновника была для поэта невыносимой, он становится учителем поэзии. Среди современников Мацуо получил известность в первую очередь как мастер рэнга. Басё — создатель жанра и эстетики хокку.
В 1680-е годы Басё, руководствуясь философией буддийской школы Дзэн, в основу своего творчества положил принцип «озарения». Поэтическое наследие Басё представлено 7 антологиями, созданными им и его учениками: «Зимние дни» (1684), «Весенние дни» (1686), «Заглохшее поле» (1689), «Тыква-горлянка» (1690), «Соломенный плащ обезьяны» (книга 1-я, 1691, книга 2-я, 1698), «Мешок угля» (1694), лирическими дневниками, написанными прозой в сочетании со стихами (наиболее известный из них — «По тропинкам Севера»), а также предисловиями к книгам и стихам, письмами, содержащими мысли об искусстве и взгляды на процесс поэтического творчества. Поэзия и эстетика Басё оказали влияние на развитие японской литературы средних веков и Нового времени.
В честь Басё назван кратер на Меркурии.
Мацуо́ Басьо́, або Мацуо Башьо[9] (яп. 松尾芭蕉, まつお ばしょう (Мацуо Басо, Мацуо Башо) МФА: [mat͡su.o baɕoː]; 1644 — 28 листопада 1694) — японський поет періоду Едо. За життя Мацуо Басьо здобув визнання через свої твори у жанрі спільної творчості хайкай но ренґа; нині, після століть досліджень і коментарів, він є визнаним як найвеличніший майстер коротких та чітких хайку, або, як вони звались у минулому, хокку. Сам Басьо також вважав своїм найбільшим досягненням участь у складанні ренґа. Він говорив: «Багато хто з моїх послідовників можуть написати хокку так само добре, як і я сам. Але тільки у складанні строф хайкай я показую себе — справжнього»[10]. Творчість Басьо відома у багатьох країнах світу і перекладена багатьма мовами, а в Японії його поезія відтворена на пам'ятниках і у визначних місцях.
Басьо почав писати у ранньому віці, а після знайомства з інтелектуальним середовищем Едо (тепер — Токіо) він став добре відомим по всій Японії. Спочатку поет заробляв собі на життя вчителюванням, але згодом відмовився від міського стилю суспільного життя літературних кіл; він надавав перевагу довгим подорожам всією Японією, вирушаючи на схід, захід і в далекі дикі північні місця, де шукав натхнення для творчості. Поезія Мацуо Басьо перебувала під безпосереднім впливом навколишнього світу, часто концентруючи відчутт
1щоб його не засудили за його думку
2твір став більш серйозним
3тому що Акакій знав своє місце у світі і нікуди не ліз
4 не знаю,сорян