Карпо — грубий, черствий парубок. Його очі завжди сердиті, бліде лице — неласкаве. «Він ніколи не сміявся гаразд, як сміються люди, а його насуплене жовтувате лице не розвиднілось навіть тоді, як губи осміхались». Карпо людина, а через нескінченні сварки стає дедалі більше й більше грубішим. Доходить до того, що в пориві злості він кидається на батька з кулаками кричить: «Задушу, іродова душе!» Прагнення власного матеpіального достатку заглушує в Карпові родинні почуття і доводить до того, що він перед очима всього села женеться з непривітна дрючком за рідною матір'ю. Щодо невісток, то й у їхніх характерах відбуваються зміни. Егоїстична, сварлива, скупа Мотря ще більше зненавиділа людей, коли стала самостійною господинею.Я вважаю, що як би не було свароку Кайдашевій сім'ї, як всі жили мирно, щоб Мелашка і Лаврін залишилися б добрими, спокійними, приватними, а Карпо і Мотря не почерріли б більше, а навчилися б поважати людей, цінувати добро. Мені не подобається, що всі вони в середньому залежать від їхніх взаємних змін, а замість того, щоб прогресувати мир і відмовлятись у них внаслідок оглобленості від одного. Не уявляючи, як рідні люди можуть будувати своє життя на взаємному недовірі, лукавстві та дрівоясіку. Вони просто приєднані вести хатні війни постійно, марно силкуючись виховати себе більший шматок.
Поспішила Аля до свого сусіда Сашка. Довго розповідала йому про свою пригоду, пояснювала чому треба доробляти справи. Та хлопчик не повірив жодному слову дівчинки. Тільки глузливо усміхався.
День добігав до кінця. Добре, що сьогодні не задавали домашнього завдання по математиці. Адже була контрольна робота і Сашкові знову повезло списати у Марічки. Сусідка по парті – дівчинка добра, вона не могла не до порада виконувати самому задачі, вже вкотре не вплинула на хлопця.
Наступного дня після школи кинув Сашко портфель і гайда у двір кататися на санчатах. Короткий зимовий день наближався до завершення. Сашко сидів за столом. На столі лежав розкритий підручник з математики, зошит та ручка. Три задачі із книжки дивилися на хлопчика, а він замріяно дивився у вікно. І тут раптом побачив маленького карлика. Той видався йому знайомим. Ну звичайно, він був точнісіньким із розповіді Алі. Недочеревик люб’язно усміхався, стукав у кватирку, просив щоб хлопчик впустив його у середину, радісно потирав руки і аж підскакував від задоволення.
Сашко миттєво взявся читати умову задачі. Із кожним вирішеним завданням лице карлика все смутнішало, воно ставало дедалі злим та роздратованим. Невже соту справу завершить Сашко? Адже карлик так довго чекав на майбутнього недоладянина, рахував його невиконані справи. Коли всі задачі були розв’язані, розчарований Недочеревик надягнув свій величезний зелений черевик і за мить зник за вікном.
Тепер Сашко завжди виконуватиме завдання.