Мій улюблений куточок природи знаходиться просто перед нашим будинком. Це палісадник — невеликий обгороджений садок. Розбив його один з мешканців нашого будинку, Віктор Іванович. Щодня його можна було бачити в цьому палісаднику. Він доглядав за вишневими деревами, які щедро плодоносили, яблунями, абрикосовими деревами. Є в палісаднику і ягідні кущі. Тут ростуть і звичайні дерева: липа і горобина. І немає вільного клаптика землі, не рахуючи стежин. Просто до невеликого фарбованого ослона тягнеться квіткова грядка. Огорожа палісадника нехитра. Вона зроблена із сухих гілок дерев. Згодом Віктор Іванович уздовж всієї огорожі посадив дикий виноград, і невдовзі за живоплотом важко було розгледіти людину. Можливо, через цю огорожу ми не відразу звернули увагу на те, що Віктор Іванович перестав там з'являтися. Від сусідів довідалися, що він занедужав і його відвезли до лікарні.
Одного разу увечері я зайшов у палісадник, присів на ослін. Мені здалося, що от-от скрипне хвіртка і увійде Віктор Іванович. Цей куточок природи відкрився мені з іншого боку. Всюди відчувалася турботлива рука літньої людини. Кожне дерево, у тому числі липа і горобина, акуратно обкопані. Між квітами на грядці жодної травинки. Коли одні квіти закриваються на ніч, інші розпускають свої пелюстки.
Филька - главный герой рассказа.
Он - предстаёт перед нами «молчаливым, недоверчивым». А прозвище «Ну Тебя» говорит о его лени, эгоизме, «неласковости» и даже грубости. Особенно ярко эти черты Фильки проявились в сцене с конём: «„Да ну тебя! Дьявол!» — крикнул Филька и наотмашь ударил коня по губам». Филька обидел раненого коня. За это поплатился не только он, но и все жители деревни. Наступили холод и голод.
Но ведь на самом деле не только сорока вернула тепло. Паустовский показывает нам, что Филька осознал свой плохой поступок и решил исправиться. В лютый мороз он отправился за к мельнику Панкрату. Мы видим, что в Фильке проявляются воля, смекалка. Он сам придумывает выход. Вся деревня помогала Фильке исправить свою ошибку и помириться с конём. С особым теплом Паустовский описывает упорство, труд людей и то, как в деревне пекли долгожданный хлеб. В конце сказки Панкрат говорит коню: «Филька — не злой человек», и конь прощает мальчика. Филька искренне раскаялся и искупил свою вину. В самом начале произведения «зима стояла тёплая», затем наступил «лютый мороз», и вот «запахло весной». Одновременно с изменениями в погоде произошли изменения и в душе Фильки. Хлеб, который он дал коню в конце сказки, был тёплым оттого, что Филька согрел его теплом своей души. Показывая нравственный путь своего героя, Паустовский учит нас исправлять «злодейство» и не совершать плохих поступков
Удачи