Доброго дня, Леоніде Глібове!
Звертається до Вас звичайний читач. Леоніде Івановиче, я глибоко шаную Вашу творчість. Мені дуже прикро, що у часи Вашого життя у зв’язку з виданням валуєвського циркуляру майже весь наклад першої збірки байок був знищений і люди не могли активно знайомитись із Вашими творами.
Мені хотілося б подякувати Вам за твори «Щука», «Цуцик, «Мірошник», «Журба» та багато інших, адже Ваша творчість дуже близька мені. Особливо вражають алегоричні образи, в яких можна вгадати типових персонажів навіть із сучасного життя. Ви щиро вбачали у навколишньому світі суспільну нерівність, несправедливість і не могли примиритися з нею. Тому у кожного з Ваших байок відчувається засудження навколишньої дійсності. Леоніде Івановиче, Ви – справжній ураїнець і борець, якому болять нещастя та негаразди рідної землі.
З повагою ваш палкий шанувальник.
Объяснение:
надеюсь достаточно
Заботливая мать. Облизала волчат перед уходом. Думала о том, как бы дома никто не обидел ее волчат.
-Какие трудности были в ее жизни? ( Возраст, плохое здоровье, утрата чутья, невозможность охотиться на крупную дичь, страх за волчат, постоянное чувство голода)
-Какой была главная забота волчихи? (Прокормить своих детей и не попасться человеку )
Автор сочувствует волчихе, сопереживает, жалеет ее. Он говорит о ней, как о человеке: приходилось кушать.
Пугливая (испугалась лая собаки и схватила, что первое попалось в зубы).
Не съела щенка, от него сильно пахло псиной,
Тощий живот. Грызла сухую лошадиную кост, воображая, что это ягненок. .
Вспоминала запах ягнят и молока.
Умная (обогнала щенка, чтоб тот снова не помешал ей охотиться)
Приучала детей к охоте, давая поиграть со щенком.
У животных жизнь не легче, чем у людей, у них в жизни тоже есть проблемы. Животные, как люди, могут переживать, мнить, наблюдать.