Дія відбувається в Долині Мумі-тролів. Кожен із казкових персонажів має якісь чарівні риси. Наприклад, Мумі-троль, його Мама і Тато зовні нагадують смітних бегемотиків, але вони не є ними насправді. Хропусі (Хропся і Хропусь) від хвилювання здатні змінювати своє забарвлення. Разом з тим персонажі Т. Янсон наділені реальними рисами характеру, які дають змогу читачам упізнати в цих казкових героях людей. У будинку мумі-тролів завжди дружно та весело, пахне оладками з малиновим варенням, ніхто нікого не повчає, усі уважні один до одного. У казковому домі живе любов, про яку не говорять, але яка відчувається в кожному доброму слові й учинках заради інших. Якщо комусь сумно або в когось трапилася біда, мумі-тролі та їхні друзі вирішують проблему спільно, але водночас не порушують право кожного на особисте життя, не вимагаючи зайвих пояснень.
У творі утверджується образ дому, який би хотілося мати всім — теплого, затишного, дружного, веселого. У сімейних стосунках, що існують поміж мумі-тролями, утверджуються цінності, які потрібні кожному: повага до Мами, котра всіх любить і про всіх дбає; авторитет Тата, слово якого є законом для дітей; свобода й право дітей на свої інтереси і разом з тим їхня відповідальність за все, що відбувається в родині.
У сюжеті повісті «Капелюх Чарівника» одна чарівна подія нанизується на іншу. Протягом оповіді навіть серце злого Чарівника пом’якшується,
І він порадував усіх своїми дивами. Повість завершується веселим бенкетом на честь знаходження Маминої торбинки, яскравим феєрверком і фокусами Чарівника. Згодом усе стихає... Мама і Мумі-троль повертаються до своєї домівки... І ми розуміємо, що в тому домі живе справжня родина!
Объяснение:
Якщо б мене запитали "Чому саме детективи?",я б відповіда так: звичайно, будь-який детектив - це перш за все відхід від реальності. Кращий б забути про власні труднощі і неприємності - зануритися в світ фантазій.Мені подобається розумовий процес, цікаві логіка подій і мотивація людських вчинків. Мені важливо не відволіктися, а розібратися в причинно-наслідкових зв'язках, вникнути в деталі, зрозуміти психологію дійових осіб, особливо якщо сюжет не прямолінійний, а багатошаровий. Це надзвичайно захоплюючий процес. Я віддаю перевагу як фільмам,так і книгам.З дитинства люблю цей жанр, люблю складні ситуації, люблю шукати вихід з них, люблю авантюри, люблю трохи криміналу, в загальному я обожнюю заварухи! Це цікаво на відміну від більшості нудних доль людей. Мені здається, що один відповідь на питання, за що ми любимо детективи - за те, що детективи дають нам можливість легкого отримання інтелектуальної перемоги. Ми разом з детективом або раніше того, хто розслідує загадку, виявляємо відповідь, прориваємося крізь деякі перепони.Можу сказати, що детективи-це приємне читання.