Оповідання “Приблуда” С. Васильченко написав 1925 року. Сюжет оповідання «Приблуда» взято із життя дитячого будинку. Адже у 20-х роках XX ст. Васильченко був завідувачем дитячого будинку.
Васильченко у оповіданні хотів аоказати нове в людських стосунках, в людській психології. Вихованці, котрі живуть у досить скрутних матеріальних умовах, письменник показує нам – у їх взаєминах паростки людської моралі та гуманності. В оповіданні піднімається така нагальна проблема того часу: ліквідація дитячої безпритульності. Безхлібне й невеселе життя дітей-сиріт, від недоїдання вони худі, аж світяться, стають сумним і зажуреними. Але досить сказати їм ласкаве слово, приголубити, як вони щиро, по-дитячому втішаються. Саме завдяки цьому оповідання набуває оптимістичного звучання.
Умови життя в дитячому будинку вкрай складні – діти по троє сплять на одному ліжку, немає одягу, немає їжі, «хліба ні кришки».
Объяснение:
Главный герой рассказа “Любовь к жизни” изображен человеком, который до последнего момента боролся за свою жизнь. В нем мы видим, что не только сила человеку выжить, но и его моральные качества. Главный герой понимает, что не в деньгах счастье, а в самой жизни и то, что жизнь главная ценность человека – он бросает свое золото. Встретив своего погибшего товарища, он не радуется его гибели и не забирает его золота, и поборов чувства голода не решается его есть. В этом эпизоде подчеркивается победа простых жизненных ценностей над жаждой денег. И о чем только думал второй герой, он разве не понимал, что уже мертвому золото не нужно.
Более-менее связно:
Маркиз весь в долгах, опускается до обмана, когда дарит кольцо от своего имени, а не от имени Журдена, за счет которого живет. Журден в свою очередь, имея деньги и семью, недоволен этим, хочет войти в круг дворянства, для чего, он по невежеству, нанимает толпу учителей-обманщиков, отказывает в руке дочери положительному молодому человеку своего круга, но выдает ее замуж за поддельного сына турка, дабы повысить свой статус в обществе.