Сказка показывает нам отношение сыновей к отцу с почтением, уважением и любовью. В обращении к нему они использовали такие слова как: родимый батюшка, дорогой батюшка. Также мы видим соперничество между братьями, которые хотят заполучить от царя батюшки право на царство.
В сказке, братья по очереди ходили стеречь сад, что бы поймать жар-птицу и принести царю, но им этого не удалось. Тогда царь приказал братьям отправиться на поиски жар-птицы. Иван-царевич самый младший брат пошел своей дорогой, где его встретил Серый волк и съел коня и стал ему служить. Он выполнял его поручения, трижды серый волк превращается то в Жар-птицу, то в золотогривого коня, то в Елену Прекрасную. В конце сказки старшие братья предают своего брата, забирают царевну и жар-птицу. Но волк приходит к царевичу на и все становится на свои места.
В этой сказке волк изображен положительным героем, а братья царевича оказались отрицательными персонажами. Так как они предали своего младшего брата из-за завести, что у него все получилась. Им не хотелось оказаться перед глазами отца неудачниками и потерять царство.
Тема твору "Шинель", — це людські страждання, що заздалегідь є соціально визначеними, оскільки багато що в житті залежить від чину (посади). Головний персонаж твору — Акакій Акакійович Башмачкін. Підкреслюючи типовість життєвих доль "маленьких людей", Гоголь навмисно дає нам непевні характеристики Акакія Акакійовича: в "одному департаменті", "один чиновник", "трохи рябуватий", "трохи рудуватий" влаштувався на службу, і "цього ніхто не міг пригадати". Його життя вже запрограмоване чиновницькою ієрархічністю стосунків у суспільстві. Чиновник щоденно ходить на службу, ретельно переписує папери. Здається, сам автор вражений тим, що духовний світ Башмачкіна настільки обмежений, — чиновник бачить сенс свого існування в переписуванні літер. Він з приємністю пригадує день, що минув, сподівається на завтрашній, зворушено посміхається. І коли Гоголь повідомляє читачеві про низький чин свого героя ("вічний титулярний радник"), то цим ніби визначає фатальність усіх подій, що будуть пов'язані з життям цієї людини.
Та ось у житті "маленької людини" з'являється мрія: придбання нової шинелі. Ця мрія настільки захопила героя, що він ладен терпіти від колег і насмішки, і образи. У всьому відмовляє собі Башмачкін, щоб накопити грошей на омріяну річ. І ось нарешті шинель у нього в руках — яка безмежна радість! Та щастя чиновника було недовговічним: шинель украли. Це стало справжньою трагедією для Акакія Акакійовича. Куди тільки він не звертався за до — усюди зустрічав лише байдужість, зневагу й крик, бо своїм виглядом "маленької людини" він створював враження жалюгідного створіння. Наляканий прийомом у "високої особи", Башмачкін захворів і помер: "І Петербург залишився без Акакія Акакійовича, нібито в ньому його ніколи й не було. Щезла і зникла істота, ніким не захищена, нікому не дорога, ні для кого не цікава, що навіть не привернула увагу і природознавця, який не пропускає нагоди посадити на шпильку звичайну муху та роздивитися її в мікроскоп..."