Читаючи повість М. Вінграновського "Сіроманець" я зрозуміл, що її центральними персонажами є вовк Сіроманець та хлопчик Сашко. Образ вовка зображений автором у дещо міфологічному й навіть фантастичному контексті, який тісно пов'язаний із реальністю.
Автор зображує почуття звіра з психологічної точки зору як справжньої людини, тому ми сприймаємо вовка не як хижака, а насамперед як вірного друга хлопчика Сашка. Незважаючи на свій юний вік, хлопчик стає для вовка не лише другом, а й рятівником. Сашко зовсім не боїться Сіроманця, захищає його перед дорослими, допомагає звільнитися із полону. Коли розуміє, що тварина майже втратила зір, то, не роздумуючи, втікає з дому та прямує з вовком у далеке місто, щоб показати його відомим лікарям.
У творі зображено протистояння добра і зла , втілення людської доброти й бережливого ставлення до хижих тварин в образах хлопчиків Сашка та Андрія, беззахисність живої природи перед жорстоким світом людей.
Саме в дружбі та співчутті хлопчика до вовка розкривається гуманізм повісті, та те що добро завжди перемагає зло.
Объяснение:
Мені важко сказати, якими методами треба боротися за утвердження добра у світі. І серце, і розум підказують, що ефективнішим є незастосування примусу, адже агресія не зупиняє ворога, а лише продовжує розвивати конфлікт. Але надто часто буває, що в цій битві добрі сили протистоять озброєному злу, яке мирним шляхом, як мені здається, перемогти неможливо.
З одного боку, не можна боротися проти зла, застосовуючи насильницькі методи, У такому разі наша зброя є тим, що ми й намагаємося знищити, і ми породжуватимемо саме те, що ненавидимо. Такі нелогічні дії призводять до побутових сварок і воєнних конфліктів.
Яскравим прикладом із літератури може бути образ народного бунтаря Чіпки в соціально-психологічному романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Хлопець, якого цькували в дитинстві однолітки, а пізніше кривдили пани, ображений на цю несправедливість, стає на розбійницьку дорогу. Його кривава боротьба за «правду» призвела до неминучих катастрофічних наслідків: до втрати близьких людей і спустошення власної душі.
З іншого боку, інколи трапляються такі випадки, що неможливо протистояти злу лише добрими намірами. У такому разі, особливо коли йдеться про безпеку, захист і збереження життя людей, застосування насильства може бути виправдане як метод запобігти фатальним наслідкам (звісно, якщо відсутні альтернативні варіанти).
Чи не найвідоміший приклад з історії — збройна відсіч фашизму в Другій світовій війні: безглуздям є сподіватися, що можна зупинити агресора, діючи ненасильницькими методами.
З наведених аргументів випливає висновок, що в боротьбі зі злом необхідно уникати насильства як чинника руйнівного, діяти розумно, знаходити мирні шляхи вирішення проблеми. Насильство роздмухує вогонь агресії, тому застосовувати його потрібно лише в крайньому разі.
Объяснение:
Действие обоих рассказов происходит в Сочельник накануне Рождества. Делла и Джим в рассказе О. Генри "Дары волхвов" дарят друг другу рождественские подарки. Джим продаёт карманные часы и покупает жене роскошные черепаховые гребни для её густых длинных волос. Делла остригает волосы, продаёт их и на вырученные деньги покупает дорогую цепочку для карманных часов мужа. Получается, что их жертвы напрасны, так как подарками они воспользоваться не могут. Но несмотря на некоторую комичность ситуации, для них нет ничего дороже этих подарков, потому что они пожертвовали самым дорогим, что имели, во имя любви друг к другу. И с этой точки зрения эти подарки бесценны, так же как и подарок, сделанный добрым и отзывчивым доктором Пироговым семейству Мерцаловых в рассказе А. И. Куприна "Чудесный доктор". Узнав от случайно встреченного главы семейства об отчаянном положении семьи и больной дочери, доктор сделал бесценный подарок: осмотрел маленькую Машутку, назначил лечение, выписав рецепт, рекомендовал доктора, с которым обещал немедленно связаться, и дал денег на дрова, еду и лекарство. Благодаря визиту доктора и назначенному лечению девочка выздоровела. И дела семьи пошли на поправку. Старший Мерцалов нашёл работу, мальчики Володя и Гриша поступили в гимназию за казённый счёт. Выучившись, Гриша впоследствии стал банкиром и охотно неимущим, потому что зерно доброты, посеянное в его душе чудесным доктором, проросло и дало всходы. Так что ИМХО, оба рассказа хоть по по фабуле совершенно разные, но по сути очень схожи, так как в них говорится о любви и добре.