Ні, не відсутня. Бо міф - це розказ, який скоріше всього видуманий. Але є люди які вірять в міфи. Міфи є різні. Наприклад: ви зачитали якусь спеціальну молитву для всесвіту, і вірете, що всесвіт щось подарує вам взамін. Або міф про Джина, або русалок, фей, драконів і тому подібне. Є люди які розказують міф, який дізнались від когось, і та людина можливо вірить в це. Є міф з інопланетними істотами, які прийдуть на нашу планету та знищать її, або в нашу землю прилетить якийсь супутник. Або взагалі наоборот - мумії з гробів Єгипту повстануть, і захвачуть наш світ. Міфів є дуже багато, і в більшості з них є міфічний кінець світу.
Объяснение:
..
ответ: Напевне, в житті кожної людини настає час, коли вона змушена озирнутися на свій життєвий шлях і замислитися над власною долею.
Здавалося, в житті Скруджа такий момент не настане ніколи. "Це був старий грішник — заздрісний, жадібний, твердий, як кремінь, але ніяке кресало не могло викресати з нього благородної іскри". І торував він дороги життя, "нехтуючи людським співчуттям". Щоб розбудити душу такої людини, потрібне диво. І Діккенс творить таке диво. У Різдвяну ніч Скрудж вирушає в подорож у часі та просторі, щоб віднайти своє людське серце.
До Скруджа приходить дух минулого Різдва, й одна по одній змінюються картини життя Скруджа. Ось він бачить рідне село і себе маленьким самотнім хлопчиком, покинутим близькими. Найулюбленішим заняттям цього хлоп'яти було читання. Він тоді уявляв себе Робінзоном, мріяв про великий світ і пригоди. Пригадавши все це, Скрудж заплакав, шкода йому стало і себе малого, і своїх дитячих мрій. Потім побачив він свою маленьку сестру, яка щирим серцем любила його, жаліла й умовила батька забрати хлопця з пансіону додому. І соромно стало Скруджеві, що він відмовився прийти на Різдво до племінника, бо тепер вважав родинні почуття дурницею. Дух Минулого Різдва нагадав Скруджеві, що він був колись веселим і щасливим, радів людям і життю, але гроші поступово заступили в його серці всі почуття.
Потім прийшов Дух теперішнього Різдва. Разом із ним перенісся Скрудж в домівки свого бідного писаря, племінника. Скрізь раділи, святкували Різдво, сподівалися на краще. Чув Скрудж, як в обох родинах згадали його іли і побажали щастя.