Відповідь:
Если речь идет о рассказе К.Г.Паустовского, то Катерина Петровна телеграммы не посылала. Она вообще никогда не писала Насте писем, так как боялась ее потревожить, но очень скучала по дочери. Только один раз она нарушила это правило и написала дочери письмо. Она плохо себя чувствовала. В письме Катерина Петровна жаловалась, что совсем ослабла. Цитата из письма: "Зиму эту я не переживу. Приезжай хоть на день. Дай поглядеть на тебя, подержать твои руки". Ей хотелось на прощанье хоть взглянуть на дочь.
Пояснення:
Объяснение:
Примеры гиперболы из легенды:
"Лук, достигавший небес".
"Стрела длиной с березу".
"Тетиву не натянут сорок воинов".
Примеры гиперболы из литературы:
1. "Редкая птица долетит до середины Днепра". (Н.В. Гоголь)
2. "Я
земной шар
чуть не весь
обошел" (В.В. Маяковский)
3. "Мильон терзаний" ( Статья И.А. Гончарова)
4. "И ядрам пролетать мешала гора кровавых тел" (М.Ю. Лермонтов)
Учитель на уроке:
"Не вижу леса рук..."
"А ты свою голову дома не оставил?"
Реклама:
"Вкус на грани возможного" ( «Стиморол»)
"Король салатов" (Майонез «Оливьез»)
Тема: звернення письменника до молоді, щоб вони вирушали у мандри і відкривали нове, ніким ще невідоме, цікаве, захоплююче.
Ідея: смисл життя людини — пошуки, мандри, прагнення самоствердитися; заперечення байдужості, пасивності.
Основна думка: створення руху вперед, романтичного пориву, пошуку відкриттів і самовідкриттів.
Композиція:
Поезія складається з шести куплетів по чотири рядки.
Твір починається із звернення до нових Колумбів і Магелланів з пропозицією продовжити відкривати цікаве, незвідане в житті. Протягом поезії автор висловлює думку про прагнення кожної людини жити активно, на благо рідного краю, народу.
Наприкінці поезії В. Симоненко засуджує байдужість і пропонує її «шкварити… на вогні».
Художні засоби:
Звертання: «Гей, нові Колумби й Магеллани», «Кораблі!..», «Україно!..», «Друзі!..».
Риторичні оклики:
«Напнемо вітрила наших мрій!»
«Кораблі! Шикуйтесь до походу!»
«Мрійництво! Жаго моя! Живи!»
«Відкривай духовні острови!»
«Нидіє на якорі душа!»
«Півень землю всю не розгребе!»
«Шкварити байдужість на вогні!»
Риторичні запитання:
«Хто сказав, що все уже відкрито?
Нащо ж ми народжені тоді?»
«Як нам помістити у корито
Наші сподівання молоді?»
Метафори: «кличуть … у мандри океани», «бухту … облизує прибій», «сподівання помістити», «нидіє… душа», «б’ються груди», «вітер… не остудить».
Епітети: «молоді сподівання», «рідний народ», «духовні острови», «вітри тужаві».
Тавтологія: «відкрито вже відкрите».
Объяснение:
потому что